ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2026 року
м. Київ
справа № 280/3357/23
касаційне провадження № К/990/56045/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року (головуючий суддя - Батрак І.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Білак С.В.; судді: Чабаненко С.В., Сафронова С.В.)
у справі № 280/3357/23
за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»
до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У травні 2023 року Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (далі - ПАТ «Запоріжжяобленерго», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - СМУ ДПС РВПП, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 червня 2021 року № 000/150/32-00-07-01-01-32, № 000/151/32-00-07-01-01-32, № 000/153/32-00-07-01-01-32.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, платник зазначив, що висновки акта перевірки не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству. Окрім того, зауважив, що документальна планова виїзна перевірка проведена контролюючим органом в період дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 01 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року, позов задовольнив.
Постановою Верховного Суду від 16 січня 2025 року касаційну скаргу відповідача задоволено частково, зазначені судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд виходив із того, що матеріали справи не містили акта документальної планової виїзної перевірки від 12 травня 2021 року № 329/32-00-17-01-01-11/00130926, який був підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення. Суд касаційної інстанції зазначив, що без дослідження цього акта неможливо достовірно встановити обставини призначення і проведення перевірки, її період, зміст установлених порушень та перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій.
Під час нового розгляду справи до її матеріалів долучено копію акта від 12 травня 2021 року № 329/32-00-17-01-01-11/00130926.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 27 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року, позов задовольнив.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що документальну планову виїзну перевірку позивача призначено та проведено в період дії мораторію, установленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. При цьому постанова Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 як нормативно-правовий акт нижчої юридичної сили не могла змінити положення ПК України та скоротити строк дії встановленого ним мораторію. За таких обставин суди дійшли висновку, що контролюючий орган не мав передбачених законом повноважень на проведення цієї перевірки, а допущене порушення є самостійною і достатньою підставою для скасування прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень без переходу до перевірки по суті встановлених контролюючим органом податкових правопорушень.
Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, покликаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Мотивуючи касаційну скаргу, контролюючий орган зазначає, що суди не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, згідно з яким підставою для скасування податкового повідомлення-рішення є не будь-яке порушення процедури призначення або проведення перевірки, а лише порушення, яке вплинуло або об`єктивно могло вплинути на правильність висновків контролюючого органу. Податковий орган також посилається на постанову Верховного Суду від 19 квітня 2022 року у справі № 816/687/16 та наголошує на необхідності системного врахування принципів загальності оподаткування, фіскальної достатності й невідворотності відповідальності. Податковий орган вважає, що постанова Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 була чинною, у встановленому порядку не скасована та прийнята на виконання пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», яким Кабінету Міністрів України надано право скорочувати строк дії окремих обмежень, установлених законами у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби. Крім того, відповідач стверджує, що суди не дослідили докази, якими підтверджуються встановлені перевіркою порушення, не надали оцінки його доводам щодо податкового обов`язку товариства та безпідставно відмовилися від перевірки спірних податкових повідомлень-рішень по суті.
Ухвалою від 05 лютого 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою СМУ ДПС РВПП.
Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що, з огляду на частину четверту статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Сервіси для юристів