ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 липня 2014 року м. Київ К/9991/29203/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2011 року в справі за її позовом до управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області про зобов'язання підвищити пенсію,
в с т а н о в и л а :
У серпні 2010 року позивач звернулася в суд з адміністративним позовом, в якому зазначала, що відповідач в порушення вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 19 січня 2006 року не підвищував пенсію на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, внаслідок чого виникла заборгованість, яку просила стягнути, а також зобов'язати виплачувати підвищення пенсії у належному розмірі з 01 січня 2010 року.
Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 07 лютого 2011 року поновлено строк звернення до суду з частині позовних вимог з 28 серпня 2007 року.
Постановою Корюківського районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2011 року позов задоволено частково: зобов'язано нарахувати пенсію з підвищенням її розміру як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з 28 серпня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 08 лютого 2011 року і здійснити відповідні виплати за виключенням виплаченого підвищення до пенсії за вказаний період.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням щомісячної підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком з 27 лютого 2010 року по 08 лютого 2011 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статті 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» з урахуванням проведених виплат. У решті позов залишено без розгляду.
У касаційній скарзі позивач просила скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і таке підвищення з 09 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року не проводилося.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що строк звернення до суду позивачем пропущено з поважних причин та підлягає поновленню з 28 серпня 2007 року, права позивача щодо грошового розміру державної соціальної підтримки порушені та підлягають поновленню з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року та Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, апеляційний суд виходив з того, що відсутні підстави для поновлення строку звернення до суду, а тому позовні вимоги з 28 серпня 2007 року по 26 серпня 2010 року підлягають залишенню без розгляду.
Також суди попередніх інстанцій визначили кінцеву дату проведення підвищення пенсії посилаючись на те, що відсутній факт порушення пенсійних прав позивача у майбутньому.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Позивач має право на державну соціальну підтримку відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.
Таким чином з 09 липня 2007 року державна соціальна підтримка дітей війни підлягала виплаті, а вихідним критерієм її обчислення виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування2 обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України2 текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в такій редакції:
«Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Сервіси для юристів