ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2026 року
м. Київ
справа №520/17811/24
касаційне провадження № К/990/23216/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Макаренко Я.М.; судді: Перцова Т.С., Жигилій С.П.)
у справі № 520/17811/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, платник) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2024 року № 00302262410.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, платник зазначила, що контролюючий орган безпідставно дійшов висновку про перевищення позивачем у 2018 році граничного обсягу доходу, визначеного пунктом 296.10 статті 296 Податкового кодексу України (далі - ПК України), з яким закон пов`язував виникнення обов`язку застосовувати реєстратор розрахункових операцій з 01 січня 2019 року. Позивач зазначала, що контролюючий орган неправильно визначив обсяг її доходу, зокрема включив до нього суми коштів, повернуті покупцям у зв`язку з поверненням товару, а також кошти, які були отримані у межах посередницьких правовідносин.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 20 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовив.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з висновками контролюючого органу, зазначивши, що позивач у грудні 2018 року перевищила граничний обсяг доходу, а тому з 01 січня 2019 року була зобов`язана застосовувати реєстратор розрахункових операцій. Суд першої інстанції також виходив з того, що позивач не надала належних доказів повернення коштів покупцям, а документи, подані до суду на підтвердження посередницького характеру частини операцій, не були надані під час перевірки.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року скасував та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив.
Приймаючи таке рішення, апеляційний суд зазначив, що контролюючий орган неправильно визначив дохід позивача за 2018 рік, оскільки включив до нього суми коштів, які відповідно до статті 292 ПК України не є доходом платника єдиного податку. Зокрема, суд апеляційної інстанції, дослідивши банківську виписку Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» від 24 березня 2025 року № 240324PBNKI000000014699 за період з 01 листопада 2018 року по 31 грудня 2021 року, встановив, що з 05 листопада 2018 року по 29 грудня 2018 року було здійснено повернення грошових коштів за раніше придбаний товар у розмірі 8 250,72 грн. Апеляційний суд виходив з того, що такі кошти не є доходом фізичної особи - підприємця у розумінні статті 292 ПК України. З огляду на те, що контролюючий орган встановив перевищення граничного обсягу доходу у 2018 році лише на 5 062,01 грн, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність факту перевищення позивачем у 2018 році ліміту доходу, з яким пункт 296.10 статті 296 ПК України пов`язував обов`язок застосовувати реєстратор розрахункових операцій з 01 січня 2019 року. Крім того, апеляційний суд оцінив доводи позивача щодо правової природи договору від 17 грудня 2018 року № 12/2018 та дійшов висновку, що за змістом такий договір має ознаки договору комісії, а тому доходом позивача могла бути лише винагорода, а не вся виручка, отримана від реалізації товару. Суд апеляційної інстанції також відхилив доводи контролюючого органу про недопустимість доказів, поданих позивачем до суду, зазначивши, що відсутність або ненадання певних документів під час перевірки не може бути самостійною підставою для відмови у їх оцінці під час судового розгляду справи, а матеріали справи не містять доказів належного витребування відповідних документів контролюючим органом під час перевірки та акта про відмову платника надати такі документи.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Харківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 296.10 статті 296 ПК України у взаємозв`язку з підпунктом 1 пункту 292.1 та підпунктом 5 пункту 292.11 статті 292 цього Кодексу, а також порушив норми процесуального права, оскільки встановив істотні для справи обставини на підставі доказів, які є недопустимими. Відповідач наполягає, що апеляційний суд безпідставно врахував документи, які не подавалися позивачем під час перевірки, зокрема акти наданих послуг, акти приймання-передачі товару, видаткові касові ордери, звіти за договором поставки, а також банківську виписку від 24 березня 2025 року. На переконання контролюючого органу, такі документи не були предметом дослідження під час перевірки та з огляду на приписи пункту 44.6 статті 44 ПК України не могли бути покладені судом апеляційної інстанції в основу висновку про відсутність у позивача перевищення граничного обсягу доходу у 2018 році. Крім того, ГУ ДПС у Харківській області вказує, що надана позивачем банківська виписка не підтверджує факт повернення коштів покупцям за раніше придбаний товар, оскільки не містить відомостей про конкретних покупців, товар, дату його придбання та документи, що підтверджують повернення товару. Податковий орган також не погоджується з висновком апеляційного суду щодо правової природи договору від 17 грудня 2018 року № 12/2018, вважаючи, що суд безпідставно кваліфікував відповідні правовідносини як комісійні.
Ухвалою від 02 липня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.
29 серпня 2025 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона зазначила, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судовий розгляд встановив, що ГУ ДПС у Харківській області на підставі наказу від 15 лютого 2024 року № 707-п провело документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період діяльності з 25 жовтня 2018 року по 01 травня 2023 року.
Підставою для проведення перевірки було отримання контролюючим органом відомостей від державного реєстратора щодо припинення підприємницької діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 .
За результатами перевірки контролюючий орган склав акт від 02 травня 2024 року № 20436/20-40-24-10-07/2356907583, у якому, зокрема, встановив порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у частині непроведення через реєстратор розрахункових операцій операцій з продажу товарів у 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роках.
Сервіси для юристів