ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 520/2504/23
адміністративне провадження № К/990/35923/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Васильєва І.А., Яковенко М.М.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційно-логістична компанія «Пілот» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року (прийняту в складі: головуючого судді Шевченко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2025 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Любчич Л.В., суддів Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А.)
УСТАНОВИВ;
І. Суть спору
1. ТОВ «Дистрибуційно-логістична компанія «Пілот» (далі- позивач, товариство, ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі-відповідач, податковий орган) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.01.2023 року № 04935000703.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство зазначило, що перевірка РРО за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії, не можуть учинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій. При цьому отримання інформації з власних програм контролюючого органу (таких як СОД РРО) за попередні періоди не є предметом фактичної перевірки, що здійснюється за місцем проведення господарської діяльності. Відтак, порушення, зазначені у акті фактичної перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачений законом, за минулий період, а не за період, у який проводилась фактична перевірка, а отже такий Акт фактичної перевірки не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Також позивач зазначив, що винесене контролюючим органом податкове-повідомлення рішення не відповідає вимогам закону щодо його форми та змісту.
Позивач зазначав, що матеріали фактичної перевірки не містять доказів, що б підтверджували обставини вчинення підприємством правопорушень, передбачених Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», - не створення в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій контрольної стрічки. Факт застосування до підприємства одночасно і штрафу за порушення пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України за ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контрою, позивач вважає повторним притягненням до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Також позивач указує, що в матеріалах фактичної перевірки відсутні належні та достовірні докази, які б могли слугувати підставами для застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій відповідно до підпунктів 1, 5, 7 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Товариство притягнуто до відповідальності за пункту 1 статті 17 вказаного Закону, яким передбачені санкції за невидачу (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.
У той же час, в пунктах 2.2.12, 2.2.13, 2.2.15 Акту фактичної перевірки відповідач зазначає, що за результатами проведеної контрольної розрахункової операції із застосуванням РРО при продажу товарів надання розрахункового документу встановленої форми та змісту забезпечено. Використання для підакцизних товарів режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості забезпечено частково.
Товариство наголосило на тому, що встановлюючи порушення позивачем пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контролюючий орган керувався даними системи СОД РРО щодо проведення позивачем у періоді з 01 листопада 2022 року по 29 грудня 2022 року розрахункових операцій з реалізації алкогольних напоїв без зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) та застосовування РРО без використання режиму попереднього програмування коду УКТ ЗЕД для підакцизних товарів.
Позивач уважає, що факт вчинення правопорушення не підтверджений відповідачем належними, допустимими та достовірними доказами і ґрунтується на припущеннях.
Крім того, на думку позивача, санкція пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачає відповідальність саме за невидачу (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, а не за роздрукування та надання розрахункового документа невстановленої форми. Товариство наголосило, що під час перевірки встановлено, що в період з 01 листопада 2022 року по 29 грудня 2022 року розрахункові документи роздруковувалися та надавалися покупцям, що не заперечується відповідачем, однак, як зазначено в акті фактичної перевірки, не містили обов`язкового реквізиту. В акті перевірки відсутні будь-які інші відомості, добуті контролюючим органом самостійно в результаті перевірки.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3.Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року, адміністративний позов задоволено.
3.1. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.01.2023 року № 04935000703.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав на те, що оскільки у наказі не наведені фактичні підстави для призначення перевірки та не відображено, яка саме інформація, що наявна та/або отримана контролюючим органом, стала підставою для призначення фактичної перевірки, у спірних правовідносинах відсутні дійсні, фактичні підстави для прийняття наказу № 93-П від 27 грудня 2022 року та необхідності здійснення податкового контролю за діяльністю Товариства у формі фактичної перевірки, що в свою чергу, в тому числі з урахуванням наведених нижче підстав, свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Суд зазначив, що не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки, про що також неодноразово висловився Верховний Суд у своїх постановах від 19.11.2019 у справі № 160/8859/18, від 30.06.2019 у справі № 825/1747/17.
5. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року змінено рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року з підстав та мотивів його прийняття.
6. Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2025 року скасовано постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2023 скасовано, справу №520/2504/23 направлено на новий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду.
Сервіси для юристів