ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"23" квітня 2015 р. м. Київ К/800/7457/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2015 року у справі №818/1354/14 за позовом державного підприємства "Новосуханівський спиртовий завод" до Державної фінансової інспекції в Сумській області про скасування вимоги, -
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2014 року Державне підприємство "Новосуханівський спиртовий завод" звернулося в суд, з урахуванням уточнення позовних вимог, з позовом до Державної фінансової інспекції в Сумській області, в якому просив: визнати незаконними та скасувати пункти 2, 3, 7 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області №18-07-14-14/2755 від 23.04.2014 р.; визнати незаконним та скасувати пункт 4 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області №18-07-14-14/2755 від 23.04.2014 р. в частині поновлення на балансі дебіторської заборгованості ТОВ "НК Альфа-Нафто" в розмірі 4,77 грн., ТОВ "Кангаро-Груп" в розмірі 22 503,84грн., проведення претензійно-позовної роботи із підприємствами боржниками на суму заборгованості в розмірі 9 299,41 грн., та стягнення з винних осіб у не проведенні претензійної роботи та списанні дебіторської заборгованості в розмірі 31 808,02 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно в ході проведення ревізії встановив, що в порушення п.2 постанови Кабінету Міністрів України "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" від 03.04.1993 р. № 245, ст.102-1 Кодексу законів про працю України позивачем зайво нарахована та виплачена заробітна плата головному бухгалтеру ОСОБА_1, яка працювала за сумісництвом, в загальній сумі 43595,44 грн., окрім того, зайво проведені нарахування на заробітну плату в сумі 16208,78 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) підприємству на суму 59804,21 гривень. Позивач зазначає, що відповідачем не врахований при цьому п.11 Додатку до Положення про умови роботи за сумісництвом державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року №43, відповідно до якого, робота ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера позивача не є сумісництвом. Щодо інших порушень, то позивач зазначає, що відповідач необґрунтовано вимагає провести претензійно-позовну роботу з божниками, оскільки один боржник на час проведення ревізії вже був припинений, а щодо інших боржників зазначає, що враховуючи суми судових зборів, що повинен сплатити позивач при подачі позовів про стягнення боргів позивач зазначає що такі дії є нерентабельними.
Щодо продажу металевого ангару позивач зазначає, що відповідачем безпідставно визнано його об'єктом нерухомості, окрім того, відповідач застосував до спірних правовідносин норму, яка на час вчинення позивачем дій ще не діяла.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнані незаконними та скасовані пункти 2, 3, 7 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області №18-07-14-14/2755 від 23.04.2014 року. Визнаний незаконним та скасований пункт 4 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області №18-07-14-14/2755 від 23.04.2014 року в частині поновлення на балансі дебіторської заборгованості ТОВ "Кангаро-Груп" в розмірі 22503 грн. 84 коп. та стягнення шкоди з осіб винних у не проведенні претензійно-позовної роботи та списанні дебіторської заборгованості в розмірі 31808 грн. 02 коп.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Державна фінансова інспекція в Сумській області звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності державного підприємства "Новосуханівський спиртовий завод" за період з 01.11.2010 року по 31.12.2013 року, за наслідками якої Державною фінансовою інспекцією в Сумській області був складений акт ревізії від 14.03.2014 року №07-06/2.
На підставі вказаного акту відповідачем на адресу позивача була надіслана вимога від 23.04.2014 року №18-07-14-14/2755 про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства, в якій, окрім інших вимог, які не є предметом розгляду даної справи, відповідач вимагав: п.2 - відобразити в обліку дебіторську заборгованість за головним бухгалтером за зайво отриманою нею заробітною платою в сумі 43595,44 грн., стягнути з головного бухгалтера, як одержувача зайво нарахованої заробітної плати, кошти в сумі 43595,44 грн., у встановленому порядку, в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвому витрачанні коштів, шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України, провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до фондів та повернути зайво сплачені кошти в сумі 16208,78 грн.; п.3 відобразити в обліку дебіторську заборгованість за головним бухгалтером за зайво отриманими нею відпускними в сумі 626,78 грн., стягнути з головного бухгалтера кошти в сумі 626,78 грн. у встановленому порядку, в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвому витрачанні коштів, шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України, провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до фондів та повернути зайво сплачені кошти в сумі 233,03 гривень; п.4 - поновити по бухгалтерському обліку підприємства списану дебіторську заборгованість в сумі 31808,02 грн., провести претензійно-позовну роботу із підприємствами-боржниками щодо повернення коштів в дохід підприємства, в іншому випадку стягнути з осіб, винних у не проведенні претензійно-позовної роботи та списанні дебіторської заборгованості, шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України; п.7 - в порушення закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" списаний ангар на суму 20775,38 грн., чим підприємству завдана матеріальна шкода, стягнути з осіб, винних у зазначеному порушенні, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст. 130-136 КЗпП України.
Суди першої та апеляційної інстанції частково задовольняючи позовні вимоги виходили з неправомірності дій відповідача та необґрунтованості спірних пунктів вимоги.
Колегія суду не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними, з огляду на наступне.
Згідно з Положенням Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечене виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону №2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Таким чином, у органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.
Сервіси для юристів