Постанова ВАСУ від 23.02.2016 року у справі №804/4681/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" лютого 2016 р. м. Київ К/800/46841/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_6 представника позивача ОСОБА_5 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного судуз позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області у якому просила: визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу від 24 березня 2015 року за №Ф 0008101703, якою фізичній особі, що проводить незалежну професійну діяльність ОСОБА_5 визначено сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 127094 грн. 38 коп.; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 24 березня 2015 року №0008111703, яким фізичній особі, що проводить незалежну професійну діяльність ОСОБА_5 визначено суму штрафу в розмірі 9478 грн. 81 коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 рокупозов задоволеночастково.Визнано протиправним та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф 0008101703 від 24.03.2015 року на суму недоїмки 13545 грн. 95 коп.Визнано протиправним та скасовано рішення №0008111703 від 24.03.2015 року на суму 708 грн. 90 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивачзвернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити повністю.

Від відповідача письмових заперечень на дану касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України не надходило.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, щопосадовими особами Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 23.02.2015 року по 28.02.2015 року було проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків, яка займається професійною діяльністю ОСОБА_5 щодо своєчасності, повноти та достовірності сплати податків та зборів за період з 01.01.2012 року по 31 грудня 2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 11 березня 2015 року №63/172/НОМЕР_2.

Перевіркою встановлено порушення: пп.2 п. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 п. 8 п. 5 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 127094 грн. 38 коп., в т.ч. за 2012 рік - 62481 грн. 75 коп., за 2013 рік - 64612 грн. 63 коп.

Порушено порядок ведення книги обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації від 24 грудня 2010 року №1025, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року№1425/18720.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0008101703 від 24 березня 2015 р., згідно якої вимагається сплата недоїмки з єдиного внеску, штрафів і пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 127094 грн. 38 коп., та прийнято рішення №0008111703 від 24 березня 2015 року про нарахування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно якого застосовано штрафні санкції у розмірі 9478 грн. 81 коп.

Частково задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій зазначили, що податковим органом вірно встановлено порушення вимог чинного законодавства при обчисленні позивачем та сплаті сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 та 2013 року, при цьому розраховуючи сум недоплаченого внеску та штрафні санкції за його несвоєчасну сплату відповідач припустився порушень приписів чинного законодавства та взяв в розрахунок дані, що не відповідають дійсним сумам доходів та витрат позивача. Вказане призвело до невірного обрахування суми єдиного внеску, що підлягають стягненню з позивача та штрафних санкцій.

З даними висновками колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон №2464), який визначає принципи забезпечення збору та ведення обліку єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пункту 5 частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Відповідно пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

В силу вимог пункту 11 статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Частиною 3 статті 7 Закону №2464 встановлено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Згідно частини восьмої статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Таким чином, з аналізу вищенаведеного вбачається, що приватні нотаріуси зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, та звітним періодом для них є календарний рік.

Згідно п.3.4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року №454 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Пунктом 4.12 вказаного Порядку визначено, що особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів звіт згідно з таблицею 3 додатка 5 до цього Порядку.