ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"23" січня 2014 р. м. Київ К/9991/44414/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини А1267, третя особа - Івано-Франківська КЕЧ району, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Військової частини А1267, яка є правонаступником Коломийського ОМВК, про визнання дій житлової комісії Коломийського ОМВК щодо виключення зі списків на покращення житлових умов та зобов'язання житлової комісії в/ч А 1267 м. Коломия прийняти рішення про поновлення ОСОБА_2 та членів його сім'ї у списках на одержання житлової площі у Коломийському гарнізоні.
Позовні вимоги мотивовано протиправністю дій відповідача із виключення позивача із списків осіб, що потребують поліпшення житлових умов.
Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2010 року позов задоволено: визнано дії житлової комісії Коломийського ОМВК, правонаступником якої є житлова комісія військової частини А 1267 м. Коломия, щодо виключення ОСОБА_2 та членів його сім'ї зі списків на одержання житла неправомірними;
зобов'язано житлову комісію військової частини А 1267 м. Коломия прийняти рішення про поновлення ОСОБА_2 та членів його сім'ї у списках на одержання житлової площі в Коломийському гарнізоні з 25 березня 2004 року.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року скасовано постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2010 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 з посиланням на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції, яку вважає законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з наказом командира військової частини А 3913 від 30.01.2003 №19 ОСОБА_2 був звільнений з військової служби в запас за станом здоров'я.
Згідно з протоколом засідання житлової комісії Коломийського ОМВК від 25 березня 2004 року №6 капітана запасу ОСОБА_2, як учасника бойових дій в Афганістані, поставлено на чергу в Коломийському ОМВК для першочергового надання жилого приміщення.
Сімя ОСОБА_2 складається з чотирьох осіб: ОСОБА_2, дружина ОСОБА_4, син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає в двокімнатній квартирі житловою площею 28 кв.м за адресою: в АДРЕСА_1.
На підставі наказу начальника Коломийського гарнізону від 21.03.2005 проведено перевірку квартирного обліку у військових частинах, установах Коломийського гарнізону, за результатами якої складено акт перевірки від 17.05.2005 №451. В акті перевірки зазначено, що ОСОБА_2 в порушення вимог статті 34 Житлового кодексу УРСР був протиправно зарахований на квартирний облік.
Так, згідно із поясненнями відповідача, жила площа квартири, в якій проживає позивач зі своєю сім'єю, складає 28 кв.м., тобто по 7 кв. м. на одну особу. Згідно з вимогами постанови виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів та президії обласної ради профспілок від 07.01.1985 №2 мінімальний рівень забезпеченості на одну особу складає 6 кв.м. Таким чином, позивач та його сім'я не є такими, що забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок, у розумінні пункту 1 частини першої статті 34 Житлового кодексу УРСР.
Згідно з витягом з протоколу засідання житлової комісії Коломийського ОМВК від 01 листопада 2005 року № 13 на підставі акту перевірки від 17.05.2005 №451 капітана запасу ОСОБА_2 виключено із списків для одержання житла.
Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов позивачу стало відомо в листопаді 2009 року після отримання витягу із вказаних протоколів, що підтверджується відповіддю голови житлової комісії Коломийського гарнізону та ТВО командира військової частини А 1267 від 01.11.2009 №187/1019.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача із зняття позивача з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, як таких, що вчинено на підставі хибних висновків акту перевірки щодо відсутності у позивача обставин, з якими стаття 34 Житлового кодексу УРСР пов'язує наявність підстав для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності дій відповідача із виключення позивача із списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов як таких, що вчинено на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені законами України, на підставі обґрунтованих висновків акту перевірки щодо невмотивованого включення позивача та членів його сім'ї до списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Додатково, суд апеляційної інстанції вказав на недотримання з боку суду першої інстанції правил предметної підсудності, встановлених статтею 18 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції та вказує на обґрунтованість позиції суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі її розформування -у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Сервіси для юристів