Постанова ВАСУ від 22.12.2015 року

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" грудня 2015 р. м. Київ К/9991/591/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,

секретар Буденко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Апеляційного суду Донецької області, Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів. Просив визнати неправомірною бездіяльність відповідачів щодо невиплати йому йому як судді Апеляційного суду Донецької області заробітної плати в повному обсязі за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2010 року та зобовязати відповідачів виплатити йому заборгованість по заробітній платі за вказаний період відповідно до вимог ст.44 Закону України «Про статус суддів».

Позов обгрунтовував тим, що протягом вказаного періоду заробітна плата обчислювалась виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., а надбавка за вислугу років нараховувалася у відсотковому розмірі від окладу, а не від заробітної плати.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2010 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірною та протиправною бездіяльність відповідачів. Зобов'язано Апеляційний суд Донецької області виплатити ОСОБА_4 недоотриману заробітну плату з урахуванням посадового окладу у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2009, 2010 роки», починаючи з 19 серпня 2009 року, здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років відповідно до ст. 44 Закону України «Про статус суддів» (в редакції Закону №4015-ХІІ від 24 лютого 1994 року), тобто виходячи з 30% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, починаючи з 22 травня 2008 року та виплатити недоотримане щомісячне грошове утримання з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2009, 2010 роки», починаючи з 19 серпня 2009 року, а Міністерство Фінансів України та Державну судову адміністрацію України виділити для цього кошти і здійснити відповідне фінансування Апеляційного суду Донецької області. В решті позову відмовлено.

У касаційних скаргах Державна судова адміністрація України та Міністерство фінансів України, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційних скарг, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 працює суддею Апеляційного суду Донецької області з 10 листопада 2003 року. Заробітна плата позивача обчислювалась виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі Законів України «Про державний бюджет України на 2006-2010 роки».

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року № 865, тому обчислення заробітної плати із розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. є неправомірним.

Погодитися з такими висновками судів попередніх інстанції не можна з таких підстав.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вимог ст. 159 КАС України висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на законі.

Статус суддів, відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, визначається виключно законами України.

Незалежність та недоторканність суддів на час виникнення спірних правовідносин гарантувалась нормами Закону України «Про статус суддів».

Згідно статті 44 вказаного Закону заробітна плата судді, як складова його матеріального і соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді. Вона складалась з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. У свою чергу посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

У такий спосіб законодавець диференційовано вирішив питання про оплату праці суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів, які виконують ще й обов'язки на адміністративних посадах, з тим, щоб досягти справедливого співвідношення в оплаті праці в залежності від обсягу виконуваної роботи.

Іншого законодавчого акту з питань оплати праці суддів немає.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про оплату праці» умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного Закону 30 червня 2005 року та 3 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанови № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», згідно з абзацом другим пункту 1 якої посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 1 червня 2005 року становив 15 розмірів мінімальної заробітної плати, та № 865 «Про оплату праці суддів», якою затверджена Схема посадових окладів голови та заступника голови судової палати, голови Військової судової колегії, секретаря Пленуму та суддів Верховного Суду України, керівників та суддів вищих спеціалізованих судів, апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано, виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати.

Постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 повинна була набрати чинності з 1 січня 2006 року. Однак, до набрання чинності вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» було зафіксовано розрахункову величину для обчислення посадових окладів працівників певних установ, що фінансуються з бюджету, у тому числі й суддів, у розмірі встановленої мінімальної заробітної плати - 332 грн.

Іншою постановою від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865, зокрема, постанову доповнено пунктом 4-1, згідно з яким також встановлено, що розміри посадових окладів, передбачені постановою від 3 вересня 2005 року № 865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться. Такі зміни були внесені до постанови від 3 вересня 2005 року № 865 до набрання нею чинності.