ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"22" листопада 2016 р. К/800/5190/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Веденяпіна О.А. Приходько І.В.за участю секретаря та представників сторін: від позивача від відповідачаТитенко М.П. не з'явився Сахарчук А.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Мап Транс» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31.07.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016 у справі № 803/1627/15 за позовом Приватного підприємства «Мап Транс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Мап Транс» звернулося до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.02.2015 за № 0003961502 та від 10.02.2015 за № 0003971502.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 31.07.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову повністю, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши думку представника відповідача, який проти касаційної скарги заперечував, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень, листопад 2014 року, за результатами якої складено акт від 27.01.2015 № 1088/15-02/35323205.
На підставі цього акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.02.2015 за № 0003961502 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 39746,25 грн. (в т.ч. 31797,00 грн. - за основним платежем та 7949,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 10.02.2015 за № 0003971502 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 6204 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3102 грн.
Актом перевірки від 27.01.2015 № 1088/15-02/35323205 зафіксовано порушення позивачем вимог:
п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання (рядок 9 декларації) за листопад 2014 року на 39393 грн., та, як наслідок, до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2014 року (рядок 18 декларації) на 28001 грн., заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню за наслідками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду (рядок 25 декларації) на 31 797 грн.;
пп. «а» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування за листопад 2014 року на суму 6204 грн.
Відповідач вважає, що порушення позивачем наведених норм закону було зумовлено заниженням бази оподаткування за операцією з поставки вантажного автомобіля Мерседес Бенс (реєстраційний номер НОМЕР_3, 2001 року випуску, номер кузова НОМЕР_4) фізичній особі - ОСОБА_7. Факт реалізації транспортного засобу за 10000,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість, підтверджено копією довідки-рахунку серії НОМЕР_5 та копією видатковою накладної від 05.11.2014 № ЛНА-000001.
В акті перевірки відповідач зазначає, що в листопаді 2014 року позивач зменшив залишкову балансову вартість основних засобів внаслідок продажу вказаного вантажного автомобіля на суму 205298,8 грн. Відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача по рахунку 10 «основні засоби» та 131 «знос основних засобів» за період з 01.10.2014 по 30.11.2014 початковий залишок по дебету станом на 01.1.2014 становить 1226202,94 грн., оборот по дебету - 0,00 грн., оборот по кредиту - 105298,8 грн., кінцевий залишок по дебету - 1020904,14 грн. Відповідач фактично вважає, що позивач занизив базу оподаткування операції з поставки товару, визначаючи її з договірної вартості цього товару.
Інших обґрунтувань порушень позивачем вимог п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України відповідач в акті перевірки не зазначає.
У позові позивач вказує на те, що бухгалтерський облік по рахунку 10 «Основні засоби» станом на 01.10.2014 відображає: 1226202,94 грн. - «первісну вартість усіх основних засобів на початок періоду; 0,00 грн. - Дебетовий оборот - оборот по Дебету; 205298,80 грн. - Кредитовий оборот - оборот по Кредиту. Станом на 30.11.2014 бухгалтерський облік відображає: 1020904,14 грн. по Дебету - «первісна вартість усіх основних засобів на кінець періоду». У листопаді 2014 року Кредитовий оборот по рахунку 10 в сумі 205298,80 грн. - це знос основних засобів (амортизація) рах. 13, який відображається по рахунку 10 в місяці ліквідації або вибуття основного засобу (реалізація основного засобу - вантажного автомобіля, про що свідчить видаткова накладна від 05.11.2014 № ЛНА-000001).
Згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 131 «необоротні активи» за період з 01.09.2007 по 01.11.2014 знос основних засобів станом на 20.11.2014 становить 1055644,55 грн., в тому числі, знос вказаного вантажного автомобіля становить 205298,80 грн., що дорівнює його первісній вартості. У зв'язку з вибуттям (продажем) у листопаді 2014 року основного засобу (вантажного автомобіля) зменшено всю суму нарахованої амортизації - 205298,80 грн. та відповідно зменшено по кредиту рах. 10 на цю суму первісну вартість основних засобів.
Таким чином, податковим органом фактично визначено балансову залишкову вартість транспортного засобу, виходячи з розміру його початкової балансової вартості.
У запереченнях на адміністративний позов відповідач обґрунтував свою позицію щодо заниження позивачем бази оподаткування тим, що позивач неправильно визначив остаточну нульову вартість необоротного активу - вантажного автомобіля, термін корисного використання якого закінчився у квітні 2013 року, однак, який продовжував використовуватися і обліковувався на рахунку 10 «основні засоби». Зокрема, остаточна нульова вартість визначена позивачем за первісною вартістю без зазначення суми переоцінки, як того вимагає п.17 П(С)БО 7 та п.35 Методичних рекомендацій по бухгалтерському обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561. Також відповідач вважає, що позивач завищив розмір амортизації транспортного засобу, оскільки не вказав метод, за яким нараховувалась амортизація транспортного засобу. Окрім того, позивачем не надано документи про оціночну вартість майна для його подальшої реалізації на митній території України, що унеможливлює визначення реальної вартості транспортного засобу.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано документів про оціночну вартість майна для його подальшої реалізації, що унеможливлює визначення реальної вартості транспортного засобу.
Суд касаційної інстанції не може погодитися з такої позицією судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.
Відповідно до п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Підпунктом 198.5 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);
Сервіси для юристів