ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2026 року
м. Київ
справа № 440/3795/24
адміністративне провадження № К/990/19275/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 440/3795/24
за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Полтавської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року (головуючий суддя - Чалий І.С., судді: Катунов В.В., Ральченко І.М.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавської обласної прокуратури (далі також - відповідач), у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року (справа № 440/3079/21) за період з 04 серпня 2021 року по 30 квітня 2024 року в сумі 2 285 847,80 грн, з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року у справі № 440/3079/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року, задоволено позов ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі: визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов`язків керівника Полтавської обласної прокуратури від 18 березня 2021 року №344к; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Полтавської обласної прокуратури з 19 березня 2021 року; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення з 19 березня 2021 року ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Полтавської обласної прокуратури. Проте, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді заступника керівника Полтавської обласної прокуратури станом на день подання цього позову відповідачем не виконано. З огляду на це позивач уважає, що має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, розмір якого станом на 30 квітня 2024 року становить 2 285 847,80 грн.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи це рішення, суд першої інстанції керувався тим, що у спірний період позивач проходив публічну службу як прокурор у Полтавській обласній прокуратурі, виконуючи посадові обов`язки начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Полтавської обласної прокуратури, та отримував заробітну плату прокурора. З огляду на це суд констатував, що позивач може мати право на стягнення різниці в заробітку, але лише у тому випадку, якщо він отримував заробітну плату в меншому розмірі, ніж він би отримував її посаді заступника керівника прокурора у цьому органі, за умови вчасного його поновлення на цій посаді.
Разом із тим, дослідивши матеріали справи, суд установив, що сума нарахованої позивачу заробітної плати на посаді начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Полтавської обласної прокуратури за спірний період з 04 серпня 2021 року по 30 квітня 2024 року перевищує суму середнього заробітку, розрахованого із заробітної плати позивача, отримуваної на посаді заступника керівника Полтавської обласної прокуратури. Отже, відсутні правові підстави для стягнення з Полтавської обласної прокуратури на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі або різниці в заробітку за час затримки.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19 березня 2025 року, скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.
У постанові суд апеляційної інстанції наголосив, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року у справі № 440/3079/21 в частині негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Полтавської обласної прокуратури є невиконаним, а отже, наявні підстави для стягнення з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення.
Керуючись нормами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, апеляційний суд установив, що загальна сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду станом на 30 квітня 2024 року складає 2 285 874,80 грн. (3251,6*703 р.д.) і підлягає стягненню на користь позивача (в межах заявлених позовних вимог), як середній заробіток за час затримки виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року у справі № 440/3079/21.
З уваги на наведені мотиви, суд апеляційної інстанції задовольнив позов.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
Не погодившись з постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року, Полтавська обласна прокуратура подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та залишити в силі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року.
У касаційній скарзі відповідач зазначає про наявність підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, визначеною пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Так, скаржник уважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину восьму статті 235, статтю 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) про те, що у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення, у взаємозв`язку зі статтею 18 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 25 Закону України «Про запобігання корупції».
У той же час, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини восьмої статті 235, статті 236 КЗпП України у взаємозв`язку зі статтею 18 Закону України «Про прокуратуру», статтею 25 Закону України «Про запобігання корупції» та з урахуванням фактичних трудових відносин, виключність яких полягає в тому, що прокурор, звільнений з керівної адміністративної посади, весь час затримки виконання рішення суду про поновлення продовжує працювати прокурором на іншій керівній посаді того ж органу прокуратури та отримувати заробітну плату. При цьому, прокурор, тривалий час працюючи на керівній адміністративній посаді в тому ж органі прокуратури, не висловлює бажання щодо його звільнення з цієї керівної посади і призначення (на виконання рішення суду) на попередню керівну посаду.
Заявник касаційної скарги звертає увагу Суду на те, що позивач просив стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) за період з 04 серпня 2021 року по 30 квітня 2024 року в сумі 2 285 847,8 грн. Проте, весь цей період позивач працював в органах прокуратури на посаді начальника управління та отримав заробітну плату в загальному розмірі 3 291 292,1 грн, що більш, ніж на один мільйон гривень більше заявленої ним суми до стягнення.
Таким чином, стягнення за фактичних обставин цієї справи середнього заробітку призведе до отримання позивачем від одного роботодавця двох заробітних плат за один і той самий період, що не узгоджується із нормами трудового законодавства, а також не відповідає суті середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яка полягає у компенсації працівникові грошових коштів, які він міг би отримати, якби роботодавець не зволікав з його поновленням на роботі. Ці обставини обґрунтовано взяті до уваги судом першої інстанції.
Сервіси для юристів