ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2026 року
м. Київ
справа № 420/6989/24
касаційне провадження № К/990/37730/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року (головуючий суддя - Бойко О.Я.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ступакова І.Г.; судді: Бітов А.І., Лук`янчук О.В.)
у справі № 420/6989/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС в Одеській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка, платник) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 липня 2023 року № 17039/15-32-24-04, № 17040/15-32-24-04, № 17041/15-32-24-04, № 17043/15-32-24-04, № 17047/15-32-24-04.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, платник зазначила, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної з істотним порушенням вимог податкового законодавства. Позивачка вказувала, що не була належним чином повідомлена про призначення та проведення перевірки, не отримувала копію наказу про її проведення, письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, а також запиту про надання документів, пов`язаних із предметом перевірки. За твердженням ОСОБА_1 , про існування акта перевірки та прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень вона дізналася лише у 2024 році у зв`язку з розглядом іншої судової справи. Крім того, позивачка посилалася на те, що перевірка була призначена та проведена у період дії законодавчих обмежень на проведення податкових перевірок, запроваджених у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та дією правового режиму воєнного стану, що також свідчило про протиправність контрольного заходу та прийнятих за його наслідками податкових повідомлень-рішень.
Також ОСОБА_1 посилалася на те, що податковий орган фактично не досліджував первинні документи, які підтверджували характер її господарської діяльності, структуру отриманих коштів, склад витрат та розмір фактичного оподатковуваного доходу. На переконання позивачки, перевірка була проведена переважно на підставі інформації, наявної в інформаційних базах контролюючого органу, без належного витребування первинних документів у платника та без з`ясування дійсної правової природи господарських операцій.
ОСОБА_1 зазначила, що у перевіряємому періоді здійснювала підприємницьку діяльність у сфері реалізації квитків на масові заходи за агентськими та субагентськими договорами. За змістом таких договорів позивачка діяла в інтересах організаторів заходів, реалізовувала квитки, отримувала кошти від покупців, після чого перераховувала організаторам вартість реалізованих квитків за вирахуванням власної агентської винагороди. Тому, її доходом як фізичної особи-підприємця була саме комісійна винагорода, а не вся сума коштів, що надходила на її рахунки від реалізації квитків. Крім того, позивачка наголошувала, що у межах здійснення підприємницької діяльності несла витрати, пов`язані з орендою приміщень, оплатою комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, офісного приладдя, та інші витрати необхідні для провадження господарської діяльності. Водночас, на думку позивачки, контролюючий орган не встановив, які саме витрати є непідтвердженими, не навів належного розрахунку чистого оподатковуваного доходу та безпідставно визначив податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору і податку на додану вартість. Окремо платник зазначала, що перевіркою охоплено період з 01 січня 2017 року по 21 квітня 2020 року, тоді як контролюючий орган, на її переконання, мав враховувати строки давності, встановлені статтею 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України), як щодо визначення грошових зобов`язань, так і щодо періоду діяльності, який може бути предметом податкової перевірки.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 11 квітня 2025 року позов задовольнив.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що перевірка була проведена у період дії законодавчих обмежень на проведення податкових перевірок, а також охоплювала період, який частково виходив за межі строків давності, визначених статтею 102 ПК України. Крім того, суд зазначив, що контролюючий орган не довів належного направлення позивачці запиту про надання документів та акта перевірки, що позбавило її можливості подати первинні документи, пояснення і заперечення до прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Суд першої інстанції також урахував, що позивачка здійснювала діяльність з реалізації квитків за агентськими договорами, тому її доходом була агентська винагорода, а не вся сума коштів, що надходила на рахунки від реалізації квитків. Водночас податковий орган не врахував характер цих правовідносин, не конкретизував, які саме витрати позивачки є непідтвердженими, та не здійснив належного розрахунку чистого оподатковуваного доходу.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 червня 2025 року змінив рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року, виключивши з його мотивувальної частини висновки суду першої інстанції про проведення ГУ ДПС в Одеській області документальної позапланової невиїзної перевірки діяльності фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 під час дії мораторію на її здійснення, встановленого пунктом 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а також про належне повідомлення контролюючим органом позивача про проведення такої перевірки. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року залишив без змін.
Приймаючи таке рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково вважав документальну позапланову невиїзну перевірку протиправною з підстав її проведення під час дії мораторію, оскільки на дату прийняття наказу про її проведення податкове законодавство допускало проведення документальних позапланових перевірок з підстави, визначеної підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України.
Водночас апеляційний суд погодився з висновком про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, зазначивши, що контролюючий орган не забезпечив належної обізнаності позивачки про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та не довів надання їй реальної можливості подати документи, пов`язані з предметом перевірки.
Також суд апеляційної інстанції виходив із того, що податковий орган не врахував особливостей агентської діяльності позивачки, безпідставно ототожнив усі кошти, які надходили на її рахунки від реалізації квитків, із власним доходом платника та не перевірив, яка частина таких коштів була агентською винагородою, а яка підлягала перерахуванню організаторам заходів.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що контролюючий орган не навів належного обґрунтування неврахування витрат позивачки, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та не довів правильності визначення чистого оподатковуваного доходу, податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору і податку на додану вартість. За таких обставин апеляційний суд погодився з висновком про наявність підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Мотивуючи касаційну скаргу, контролюючий орган зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 42, 78, 79 ПК України та не врахували висновки Верховного Суду щодо належного вручення документів платнику податків у разі їх направлення рекомендованим листом на податкову адресу та повернення поштового відправлення з відміткою про невручення. Відповідач стверджує, що копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, а також запит про надання документів були направлені на податкову адресу позивачки рекомендованим листом, який повернувся з позначкою «за закінченням терміну зберігання». За позицією податкового органу, така обставина не свідчить про порушення з його боку, а навпаки підтверджує невиконання платником обов`язку забезпечити отримання офіційної кореспонденції за своєю податковою адресою. Також ГУ ДПС в Одеській області вказує, що після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватися у контролюючому органі як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Тому, висновок апеляційного суду про незастосування до позивачки положень статті 42 ПК України у зв`язку з припиненням нею підприємницької діяльності є помилковим. Крім того, контролюючий орган зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували наслідків ненадання платником первинних документів під час проведення перевірки, передбачених пунктом 44.6 статті 44 ПК України. На думку відповідача, документи, які не були подані до перевірки або у строки, визначені ПК України після її завершення, вважаються відсутніми у платника на час складення відповідної звітності, а тому не можуть спростовувати висновки акта перевірки лише з огляду на їх подання у судовому процесі. Окремо контролюючий орган не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо агентського характеру діяльності позивачки та визначення її доходом лише агентської винагороди. Податковий орган зазначає, що стаття 177 ПК України визначає об`єктом оподаткування чистий оподатковуваний дохід фізичної особи-підприємця, а подані позивачкою договори без належного підтвердження руху коштів, платіжних доручень, актів звірки та банківських виписок не можуть бути достатніми для висновку про те, що всі надходження на рахунок мали транзитний характер.
Сервіси для юристів