Постанова ВАСУ від 21.05.2026 року у справі №380/19434/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року

м. Київ

справа № 380/19434/25

касаційне провадження № К/990/18062/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроноспан УА» (далі - Товариство) на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 (суддя Сподарик Н.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026 (головуючий суддя - Глушко І.В., судді - Затолочний В.С., Судова-Хомюк Н.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроноспан УА» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Управління) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

24 вересня 2025 року Товариство звернулось до суду з позовом до Управління, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.04.2025 №150/33-00-07-01.

Також, Товариство подало заяву про поновлення строку звернення до суду, яку обґрунтувало тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, яке рішенням ДПС України від 19.06.20205 № 17770/6/99-00-06-01-01-06 «Про результати розгляду скарги» було залишене без змін, а скарга Товариства - без задоволення. Зазначене рішення ДПС України Товариство отримало 25.06.2025, що підтверджується даними трекінгу з сайту Укрпошти рекомендованого відправлення № 0601160725455, з огляду на що кінцевий строк на звернення до суду з позовною заявою припадав на 26.07.2025. 25.07.2025 Товариство звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Управління та ДПС України, у якому просило: визнати незаконною бездіяльність ДПС України, що полягає у неврахуванні у рішенні про розгляд скарги від 19.06.2025 № 17770/6/99-00-06-01-01-06 з порушенням принципу законних очікувань платника податків висновків, висловлених ДПС України у рішенні про розгляд скарги вад 20.11.2024 № 35008/6/99-00-0601-01-06, викладених за результатами розгляду скарги Товариства щодо тих самих питань дисконтування за тими ж операціями, а також відсутності перевірки розрахунків та показників акта перевірки та неврахування доказів і аргументів Товариства; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.04.2025 №150/33-00-07-01. Разом з цим, Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 17.09.2025 у справі № 320/38210/25 повернув позовну заяву Товариства з підстав того, що: «… позовна вимога, заявлена до ДПС України, є самостійною та не залежить від позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2025 №150/33-00-07-01, заявленої до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків. Жодна з цих вимог не є по відношенню одна до одної основною чи похідною.». З огляду на це, Київський окружний адміністративний суд вказав на неможливість самостійного роз`єднання позовних вимог без наслідків для зміни територіальної підсудності справи. 24.09.2025 Товариство отримало матеріали повернутої позовної заяви та додатків до неї та невідкладно звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із цією позовною заявою. З огляду на викладене, Товариство просило суд врахувати обставину своєчасного первинного звернення позивачем до суду з позовною заявою, а також невідкладного звернення до Львівського окружного адміністративного суду з цією позовною заявою після отримання повернутої Київським окружним адміністративним судом позовної заяви. При цьому, Товариство просило врахувати обставину тривалого розгляду Київським окружним адміністративним судом матеріалів справи № 320/38210/25 (з 25.07.2025 по 17.09.2025) як поважну та незалежну від волевиявлення Товариства. Крім того, Товариство посилалося на рішення Європейського суду з прав людини від 27.06.2000 у справі «Ілхан проти Туреччини», від 13.01.200 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 28.10.1998 у справі « Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» та на постанову Верховного суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22.

Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 30.09.2025 відмовив у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду. Позовну заяву залишив без руху та запропонував Товариству протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, до якої надати .заяву про поновлення строку звернення до суду та докази у підтвердження викладеного у такій заяві (вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду).

На виконання вимог ухвали від 30.09.2025 Товариство подало до суду першої інстанції заяву про поновлення строку звернення до суду, яку обґрунтувало тим, що позивач посилається на об`єктивність обставин щодо строків пропуску звернення з позовною заявою до суду (обставини щодо первісного звернення до адміністративного суду до двох відповідачів) та просить суд їх врахувати при постановленні ухвали за результатами розгляду цієї справи. На переконання Товариства, наведені у цій заяві обставини підлягають аналізу в розрізі добросовісності дій заявника, із застосуванням процесуального законодавства у ситуації спеціального правового режиму воєнного стану та згідно з рекомендаціями Ради суддів від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану. Позивач наголошує, що підлягає врахуванню той факт, що у позовній заяві, яка аналізувалася Київським окружним адміністративним судом у справі № 320/38210/25 та завершилася передчасними та необґрунтованими вимогами щодо непов`язаності позовних вимог, було два відповідача - ДПС України та Управління. Позовні вимоги до ДПС України обґрунтовувалися тим, що бездіяльність центрального органу влади згідно з рішенням за результатом досудового оскарження щодо тих самих операцій того самого позивача та питань дисконтування за результатами двох перевірок тим самим органом, якому надавалися вказівки та методологія щодо дисконтування, порушує принцип законних очікувань платника податків. За наявності позовних вимог до двох відповідачів позивач має право застосувати загальну або альтернативну підсудність. Оскільки ДПС України має зареєстроване місцезнаходження у місті Київ, то позивач має право звернутися до окружного адміністративного суду, територіальна підсудність якого поширюється на місто Київ. Отже, спір за вказаною позовною заявою мав розглядатися Київським окружним адміністративним судом. Таким чином, після постановлення ухвали Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі № 320/38210/25, позивач мав право вибору поміж двох варіантів подальших дій для цілей досягнення мети оскарження бездіяльності ДПС України та визнання незаконним і скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення: заявити позовні вимоги до відповідачів окремо до різних окружних судів, застосувавши правило загальної, або альтернативної територіальної юрисдикції та подати заяви про поновлення процесуальних строків, встановлених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України; оскаржити ухвалу від 17.09.2025 у справі № 320/38210/25 до суду апеляційної інстанції в порядку статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України та у випадку задоволення апеляційної скарги продовжити розгляд об`єднаних позовних вимог в Київському окружному адміністративному суді. Товариство наголошує, що маючи вибір та обираючи будь-який із варіантів, позивач діє добросовісно. Позивач як платник податків з огляду на наслідки в розрізі процесуального та податкового законодавства мав право щодо дій, описаних у обох варіантах, але оскільки ціна позову перевищує пів`мільярда гривень, позивач обрав варіант дій із врахуванням негативних податкових наслідків для Товариства. Відсутність апеляційного оскарження ухвали Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі № 320/38210/25 не підтверджує факт згоди позивача із обґрунтованістю передчасних висновків Київського окружного адміністративного суду, оскільки, на переконання позивача висновки Київського окружного адміністративного суду, висловлені в ухвалі від 17.09.2025 у справі № 320/38210/25, щодо нібито непов`язаності позовних вимог до ДПС України та Управління є передчасними і стосуються обставин, які б підлягали аналізу в процесі підготовчого засідання, оскільки предмет позову (оскаржуване податкове повідомлення-рішення) безпосередньо стосується бездіяльності та рішення ДПС України, яка двічі висловлювала свою позицію щодо питань дисконтування, змінивши висновок та методологію обрахунків. З огляду на викладене, від позивача не залежали дії Київського окружного адміністративного суду та недотримання ним вимог Кодексу адміністративного судочинства України в частині строків розгляду позовної заяви (з 25.07.2025 по 17.09.2025). Ці обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Таким чином, зважаючи на добросовісність дій позивача, його активну поведінку та наявність рекомендацій та висновків Верховного Суду і Ради суддів щодо застосування процесуальних строків в умовах воєнного стану, Товариство просило поновити пропущений строк звернення до суду з цією позовною заявою.

Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 14.10.2025 відкрив провадження у справі, з огляду на те, що на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачем усунуто вказані недоліки, подано заяву про поновлення строку звернення до суду та зазначив, що питання щодо строку звернення до суду буде вирішено під час підготовчого засідання за участю представників сторін.

06.11.2025 Управління подало до суду заяву про залишення позовної заяви Товариства без розгляду, яку обґрунтувало тим, що подання позову до суду та його повернення в подальшому не перериває строку звернення до суду та не може розцінюватися як поважна причина його пропуску, тим паче, враховуючи причину повернення такої позовної заяви.

Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 18.12.2025 визнав неповажними причини пропуску Товариством строку звернення до суду. У задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду відмовив. Клопотання Управління про залишення позову без розгляду задовольнив. Позов Товариства залишив без розгляду.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 31.03.2026 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 залишив без змін.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що строк звернення до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, з огляду на використання позивачем процедури досудового вирішення спору, становив один місяць і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, який Товариством дотриманий не був.

Також, суди виходили з того, що твердження позивача про те, що протягом строку звернення до суду, він своєчасно звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом, в якому, серед іншого, просив визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.04.2025 №150/33-00-07-01, однак 17.09.2025 ухвалою у справі №320/38210/25 Київським окружним адміністративним судом позовну заяву було повернуто, суди визнали безпідставними, оскільки в контексті наведених обставин не реалізація позивачем права на вчасне звернення до суду з означеними позовними вимогами в даному випадку зумовлена його власною поведінкою, а виявлення наміру отримати судовий захист порушеного права не надає права позивачу на пропуск строку звернення до адміністративного суду та не збільшує обсяг його процесуальних прав, встановлених законом. При цьому, суди вказали, що помилкове подання позовної заяви до неналежного суду, а саме до Київського окружного адміністративного суду, не є непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги, оскільки адвокат Товариства, як особа з юридичною освітою та належною процесуальною обачністю має правильно визначати юрисдикцію суду. Крім іншого, суди зазначили, що позивач зазначив, що ухвала Київського окружного адміністративного суду не оскаржувалася та не оскаржується до суду апеляційної інстанції, що, в свою чергу, підтверджує необґрунтованість подання вказаної позовної заяви до Київського окружного адміністративного суду. Також, суди вказали, що Товариство не зазначило жодних причин, які б були у причинно-наслідковому зв`язку між обставиною введення воєнного стану і пропуском позивачем строку звернення до суду із даним позовом.

Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій про повернення позовної заяви та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Як на підставу касаційного оскарження, скаржник покликається на положення абзац 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки суд першої інстанції порушив положення статті 123 та частини третьої статті 169 КАС України, які регламентують порядок з`ясування строків звернення позивача до суду з позовною заявою, а суд апеляційної інстанції не сунув такого порушення.

В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення судами норм процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що позивач діяв добросовісно та максимально можливо активно, оскільки реалізував своє право на подання позову того ж дня, коли отримав первинно подану позовну заяву, що свідчить про безумовну процес3уальну зацікавленість у захисті порушених прав та реалізації права на судовий розгляд, а також повне слідування приписам КАС України. За умови подання повторного позову в день отримання матеріалів первинного позову, тобто абсолютно невідкладно, залишення позову без розгляду повністю нівелює загалом право позивача на повторне звернення до суду та захист порушених прав. Товариство наголошує, що з метою недопуску множинності позовів позивач визначився із варіантом позову вже після отримання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі № 320/38210/25 та підтвердив у позовній заяві до Львівського окружного адміністративного суду обставину відсутності апеляційного оскарження - як власне письмове підтвердження відсутності обставин для відмови у відкриття провадження згідно зі статтею 170 КАС України. Також, Товариство вказує, шо у постановах від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21 та від 07.09.2023 у справі № 120/3622 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов: первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження; повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою; доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником; наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами. Щодо судової практики Верховного Суду, на яку посилалися суди першої та апеляційної інстанцій, скаржник зазначив, що висновки, викладені у вказаних постановах Верховного Суду, не можуть бути релевантними до спірних правовідносин.

Верховний Суд ухвалою від 29.04.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 19.05.2026 - закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження та призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 20.05.2026.

У відзиві на касаційну скаргу Управління просить відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний суд, виходить з такого.

Спірним питанням у даному випадку є правомірність залишення позову Товариства без розгляду судом з підстав не доведення позивачем поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, що регулюється положеннями КАС України.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.