ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2026 року
м. Київ
справа № 320/54630/24
адміністративне провадження № К/990/9758/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Радишевської О. Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Громадської організації «Центр захисту інвалідів» до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито,
за касаційною скаргою Громадської організації «Центр захисту інвалідів», в інтересах якої діє представник - адвокат Поляновський Віталій Георгійович, на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 (суддя - Шевченко А. В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2025 (колегія суддів у складі: Ключковича В. Ю., Грибан І. О., Кузьмишиної О. М.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст обставин справи і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У листопаді 2024 року Громадська організація «Центр захисту інвалідів» звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19.07.2024 № 563дс-24 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження стосовно прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань Одеської обласної прокуратури ОСОБА_1 за дисциплінарною скаргою адвоката Бережного О. В. від 15.07.2024 в інтересах Громадської організації «Центр захисту інвалідів».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2024, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2025, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі № 320/54630/24 на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відмовляючи у відкритті провадження, у справі суд першої інстанції дійшов висновку, що право оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя має лише прокурор, стосовно якого подано дисциплінарну скаргу, як суб`єкт дисциплінарного провадження. Особи, за дисциплінарними скаргами яких Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів приймає рішення у визначеному Законом України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) і Положенням про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийнятим Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 (далі - Положення), не є суб`єктами дисциплінарного провадження і за Законом № 1697-VII не наділені правом на оскарження рішень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, як за результатами дисциплінарного провадження, так і стосовно вирішення питання про його відкриття.
Також суд першої інстанції, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 30.09.2020 у справі № 9901/28/20, зазначив, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується. Стосовно права на оскарження рішень про відмову у відкритті дисциплінарного провадження щодо прокурора, суд першої інстанції зазначив, що відсутність його регламентації у національному праві є розумним обмеженням у процедурі дисциплінарної відповідальності прокурора, покликаним не перевантажувати судову систему за умови, якщо чинне законодавство передбачає конкретні способи захисту прав та інтересів зацікавленої особи. Особа, яка подала дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, має право оскаржити рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів до Вищої ради правосуддя за наявності дозволу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів на таке оскарження (частина десята статті 78 Закону № 1697-VII).
Отже, ураховуючи положення частини п`ятої статті 242 КАС України, висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30.09.2020 у справі № 9901/28/20, зважаючи на суб`єктний склад сторін та характер спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов висновку, що ця справа не має ознак адміністративної справи, тому цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження у цій справі.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на відсутність у постанові суду апеляційної інстанції спростування аргументів позивача, указаних у апеляційній скарзі, що, на його думку, є порушенням підпункту «в» пункту 3 частини першої статті 322 КАС України.
Крім того, позивач указує на те, що суди попередніх інстанцій проігнорували його доводи щодо практики Європейського суду з прав людини та прямі посилання на норми Конституції України, які дають право звернутися за захистом до суду. Такими нормами є стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно, доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. Положення частини другої статті 55 та частини третьої статті 124 Конституції України також гарантують право оскаржити до суду рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади. Основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Позивач уважає що не існує жодної категорії спорів, яка не підлягає розгляду судами жодної юрисдикції.
Також позивач звертає увагу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2023 у справі № 320/1283/23, у якій суд дійшов таких висновків: «…оскарженню, зокрема у судовому порядку, підлягають всі рішення, які прийняті Комісією» [КДКП]; «…Позивач є учасником публічно-правових відносин, оскільки він звернувся з дисциплінарною скаргою до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, а також є стороною публічно-правового спору, який виник у зв`язку з відмовою відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, відкрити дисциплінарне провадження за його дисциплінарною скаргою, а тому позивач має право оскаржувати в суді відмову відповідача у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою заявника»; «…можливість вирішення питання про те, чи порушені охоронювані законом права та/або інтереси позивача необхідно здійснювати після дослідження обставин справи на стадії судового розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження у справі»; «…допущені порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду», що відповідає обставинам цієї справи та має бути ураховано при вирішенні цієї касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач цитує текст окремої думки судді Великої Палати Верховного Суду Яновської О. Г. від 03.04.2018, указуючи що його правова позиція в точності відповідає цій окремій думці і підлягає обов`язковому врахуванню судом касаційної інстанції.
На переконання скаржника, спірним рішенням від 19.07.2024 № 563дс-24 відповідач позбавив позивача можливості захистити своє право на правомірну, добросовісну та кваліфіковану діяльність працівника прокуратури. Відмовляючи у відкритті дисциплінарного провадження навіть без з`ясування усіх обставин в ході ретельної перевірки, відповідач також порушив право позивача на отримання визначеної законом реакції уповноваженого органу шляхом об`єктивного і всебічного розгляду та вирішення скарги по суті, реагування на доводи скарги або їх спростування. Позивач уважає проявом упередженості фактичне надання оцінки судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтованості позову без дотримання процедури його розгляду по суті.
Частина четверта статті 6 КАС України забороняє відмову в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Фактична відсутність в законодавстві іншого порядку судового захисту означає відсутність альтернативи і, як наслідок, активацію пункту частини першої статті 19 КАС України, яка прямо відносить до юрисдикції адміністративних судів спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Спірна ситуація є прямо згаданою в конструкції цієї норми як «випадок, коли для розгляду таких спорів законом не встановлено інший порядок судового провадження».
Позиція інших учасників справи
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Щодо фактичних обставин справи, то відповідач зазначив, що членом Комісії ОСОБА_2 19.07.2024 прийнято рішення № 563дс-24 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження стосовно прокурора ОСОБА_1 , оскільки дисциплінарна скарга не містила конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора, відповідно до пункту 98 Положення та частини другої статті 46 Закону № 1697-VII. У поданій скарзі фактично оскаржувалися рішення та дії (бездіяльність) прокурора ОСОБА_1 у межах кримінального процесу.
Сервіси для юристів