ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 420/30424/23
касаційне провадження № К/990/27134/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року (головуючий суддя - Стефанов С.О.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Вербицька Н.В.; судді: Джабурія О.В., Кравченко К.В.)
у справі № 420/30424/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Восток»
до Головного управління ДПС в Одеській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Восток» (далі - ТОВ «ТК «Восток», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 жовтня 2023 року № 2679415320710, від 19 жовтня 2023 року № 2679515320710, від 19 жовтня 2023 року № 2679615320710.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, платник зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, однак висновки акта такої перевірки не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наданими до перевірки і до суду первинними документами. На думку товариства, контролюючий орган безпідставно поставив під сумнів реальність господарських операцій із постачальниками сільськогосподарської продукції, не надав належної оцінки договорам, видатковим і податковим накладним, товарно-транспортним накладним, платіжним документам, свідоцтвам про розвантаження та іншим товаросупровідним документам, а також помилково дійшов висновку про непідтвердження товарних залишків зерна на водних транспортних засобах. Крім того, позивач наполягав, що втрати зернових культур, які виникли під час їх перевезення, перевалки та навантаження на судна, мали характер природного убутку в межах звичайного технологічного процесу експорту, були пов`язані з його господарською діяльністю та не утворювали підстав для нарахування податкових зобов`язань за пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Також товариство зазначало, що висновки податкового органу щодо завищення суми бюджетного відшкодування та від`ємного значення з податку на додану вартість ґрунтуються на припущеннях, а не на належних і допустимих доказах, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 25 січня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року, позов задовольнив.
Приймаючи такі рішення, судові інстанції виходили з того, що контролюючим органом не доведено належними та допустимими доказами безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами, тоді як надані товариством договори поставки, додатки до них, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, свідоцтва про розвантаження, платіжні документи та інші первинні документи у своїй сукупності підтверджують реальний характер відповідних операцій, рух активів і використання придбаної сільськогосподарської продукції у господарській діяльності платника. Крім того, суди зазначили, що висновок податкового органу про нестачу товарно-матеріальних цінностей та непідтвердження залишків зерна на водних транспортних засобах не може вважатися обґрунтованим, оскільки такий висновок зроблено переважно шляхом співставлення первинних документів з даними бухгалтерського обліку без проведення інвентаризації чи належного обстеження місця перебування товару. Також судові інстанції визнали помилковими висновки відповідача щодо обов`язку позивача нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість при списанні втрат зернових культур, виходячи з того, що такі втрати були пов`язані з природним убутком під час транспортування, перевалки та навантаження зерна у межах звичайного технологічного процесу експорту, а отже не свідчили про використання товару в операціях, що не є господарською діяльністю. Окремо суди врахували, що висновки контролюючого органу про завищення сум бюджетного відшкодування та від`ємного значення з податку на додану вартість з посиланням на результати перевірок за попередні податкові періоди не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки відповідні рішення на момент проведення перевірки не були узгодженими, а в подальшому були скасовані у судовому порядку.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків, оскільки не забезпечили повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, належним чином не дослідили та не оцінили усі зібрані у справі докази, а також не надали мотивованої відповіді на низку конкретних доводів відповідача. Зокрема, ГУ ДПС в Одеській області наполягає, що суди безпідставно визнали підтвердженою реальність господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками, обмежившись переважно констатацією наявності первинних документів, проте не надали належної оцінки доводам податкового органу щодо відсутності у окремих контрагентів достатніх майнових і організаційних ресурсів для здійснення спірних поставок, даним Єдиного реєстру податкових накладних щодо обсягів придбання та реалізації товару, відомостям державних реєстрів про майновий стан окремих контрагентів, а також обставинам транспортування продукції у період дії комендантської години. Окрім цього, ГУ ДПС в Одеській області вважає помилковими висновки судів щодо відсутності у позивача обов`язку нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість при списанні втрат зернових культур, посилаючись на неправильне застосування положень статей 185, 189, 198 ПК України та на те, що вартість списаних втрат, за його твердженням, не брала участі у формуванні оподатковуваних операцій. Також відповідач заперечує проти висновків судів щодо недоведеності нестачі товарних залишків, зазначаючи, що надані платником документи не підтверджують належним чином перебування зерна на водних транспортних засобах, а висновки судів про необхідність виключно інвентаризаційного способу встановлення таких обставин не враховують особливостей спірної перевірки. Окремо податковий орган наголошує, що судами не було належним чином перевірено дотримання позивачем вимог підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України щодо фактичної сплати сум податку на додану вартість постачальникам при заявленні бюджетного відшкодування.
Верховний Суд ухвалою від 14 липня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області.
24 липня 2025 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судовий розгляд установив, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТК «Восток» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, за результатами якої склав акт від 14 вересня 2023 року № 24823/15-32-07-10/41301451.
Відповідно до висновків названого акта перевірки податковий орган встановив порушення платником вимог:
пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення суми податку на додану вартість, заявленої до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, на 4 203 835,00 грн;
підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України, унаслідок чого платником при заповненні додатка 3 допущено перевищення над сумою податку на додану вартість, фактично сплаченою постачальникам сільськогосподарської продукції, на 136 096,00 грн;
Сервіси для юристів