ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 160/36557/25
адміністративне провадження № К/990/9421/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №160/36557/25
за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «С-ЕНЕРДЖИ 1868» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року (суддя Турлакова Н.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року (головуючий суддя Юрко І.В., судді: Білак С.В., Ясенова Т.І.),
В С Т А Н О В И В :
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі також - позивач, контролюючий орган) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «С-ЕНЕРДЖИ 1868» (далі також - відповідач, Товариство), в якому просило надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок коштів, отриманих від продажу майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з відсутністю документа про сплату судового збору. При цьому суд першої інстанції відхилив посилання позивача на пункт 27 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" як на підставу звільнення від сплати судового збору.
Суд першої інстанції вказав, що зазначена норма містить вказівку на звільнення податкового органу від сплати судового збору лише за подання позову про стягнення сум податкового боргу, а не будь-яких інших позовних заяв, які прямо чи опосередковано пов`язані зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків.
Отже, на думку місцевого суду, поняття "погашення податкового боргу" є ширшим від поняття "стягнення сум податкового боргу", тоді як закон звільняє позивача від сплати судового збору виключно при зверненні до суду з позовом про стягнення сум податкового боргу, а тому у цьому випадку судовий збір сплачується на загальних підставах.
На виконання вимог зазначеної ухвали позивач подав заяву, в якій просив відкрити провадження у справі, наполягаючи на тому, що звільнений від сплати судового збору, посилаючись додатково на практику Верховного Суду.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 05 січня 2026 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року, повернув позовну заяву з огляду на невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Контролюючий орган, не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, контролюючий орган зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність у контролюючого органу пільги зі сплати судового збору, неправильно витлумачили положення пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв`язку з нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) та безпідставно ототожнили спосіб погашення податкового боргу з предметом судового розгляду. На думку скаржника, звернення до суду з вимогою про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є формою реалізації повноважень щодо погашення податкового боргу і не змінює правової природи спірних правовідносин, предметом яких залишається саме стягнення узгодженого та несплаченого грошового зобов`язання. У зв`язку з цим позивач вважає, що у спірних правовідносинах наявні підстави для застосування пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а повернення позовної заяви з мотивів несплати судового збору є безпідставним.
Верховний Суд ухвалою від 17 березня 2026 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідач правом подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Право на звернення до суду реалізується, серед іншого, у спосіб подання в установленому порядку позовної заяви, форма та зміст якої визначається процесуальним законом.
Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду, згідно з положеннями статті 171 КАС України, є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статтях 160, 161 КАС України.
Зокрема, відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною восьмою статті 160 КАС України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Приписами частини першої статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Сервіси для юристів