ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 січня 2015 року м. Київ К/800/60638/14
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Іваненко Я.Л.,
секретар судового засідання Лопушенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області, Державного казначейства України, Головного управління юстиції в Хмельницькій області про стягнення заборгованості по заробітній платі та утриманого податку з доходів фізичних осіб за касаційною скаргою територіального управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що працює суддею Нетішинського міського суду Хмельницької області. З 1 січня 1995 року по 31 грудня 2002 року Хмельницьким обласним управлінням юстиції, а з 1 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Хмельницькій області позивачу виплачувалась заробітна плата не в повному обсязі. Аудиторською перевіркою правильності нарахування та виплати заробітної плати встановлено, що при формуванні кошторису фонду оплати праці на 1995 - 2005 роки не повністю нараховано та виплачено окремі види надбавок, доплат, щомісячних премій тощо. Крім того, стверджує, що в період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2005 року із заробітної плати позивача безпідставно утримувався податок з доходів фізичних осіб, хоча згідно пунктом 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10 липня 1995 року №584/95 судді звільнені від сплати прибуткового податку. Просила з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 2 вересня 2010 року стягнути з відповідачів заборгованість по заробітній платі за період з 1 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року з урахуванням компенсації за втрату її частини у зв'язку з затримкою термінів виплати на час розгляду справи; стягнути утриманий податок із заробітної плати в розмірі, встановленому судово-економічною експертизою.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2014 року справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Головного управління юстиції у Хмельницькій області, територіального управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області про стягнення заборгованості по заробітній платі у відповідності до вимог частини 2 статті 44 Закону України «Про статус суддів» та на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 3 вересня 2005 року № 865 за період з 1 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року та виплати компенсації втраченого заробітку за період 2004 року направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано Державну судову адміністрацію України провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року, визначивши її розмір відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державної судової адміністрації України як головного розпорядника коштів, виділених їй у вигляді асигнувань Державного бюджету України за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», компенсацію втраченого заробітку за період 2004 року в розмірі 1993,41 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України залишено без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року - без змін.
Вказуючи на допущені, на думку територіального управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області, судами порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 22 червня 1987 року працювала народним суддею Славутського районного суду Хмельницької області. 6 квітня 1990 року рішенням Хмельницької обласної ради народних депутатів обрана народним суддею Славутського міського народного суду. Указом Президента України від 28 листопада 1995 року №1096/95 призначена суддею Нетішинського міського суду Хмельницької області. Постановою Верховної Ради України від 15 грудня 2005 року №3218 обрана суддею Нетішинського міського суду Хмельницької області безстроково.
Частиною 2 статті 44 Закону України «Про статус суддів» було встановлено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Недотримання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче від визначеної законом та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканності суддів.
30 червня 2005 року Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень прийняв постанову № 513 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України» та постанову № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», якими з 1 червня 2005 року підвищив оклади, зокрема, Голові Конституційного Суду України та Голові Верховного Суду України.
Водночас, Кабінет Міністрів України не привів посадові оклади інших суддів у відповідність з вимогами статті 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням підвищених посадових окладів Голови Конституційного Суду України та Голови Верховного Суду України.
Лише 3 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 865 «Про оплату праці суддів», якою затверджено схеми посадових окладів інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції, якою привів оклади суддів у відповідність з встановленим частиною другою статті 44 Закону України «Про статус суддів» співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя.
Однак при цьому Кабінет Міністрів України не усунув порушення вимог частини 2 статті 44 Закону України «Про статус суддів» і не привів оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення, одночасно з окладами Голови Верховного Суду України та Голови Конституційного Суду України, оскільки надав постанові «Про оплату праці суддів» від 3 вересня 2005 року № 865 чинності не з 1 червня 2005 року, а з 1 січня 2006 року (пункт 5 постанови).
Внаслідок цього з 1 червня 2005 року до 1 січня 2006 року оклади суддів усіх судів України не відповідали вимогам статті 44 Закону України «Про статус суддів».
Постановою Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2007 року у справі за позовом Особи до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 3 вересня 2005 року № 865 визнано незаконним. Цією ж постановою суду допущено поворот виконання постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865. Визнано, що вона підлягає застосуванню одночасно з постановами Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 513 і № 514 з питань оплати праці керівників судів, тобто з 1 червня 2005 року.
Сервіси для юристів