ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"20" листопада 2014 р. м. Київ К/800/8732/14
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівЦуркана М. І., Чалого С. Я.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року у справі за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліпс ЛТД" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
встановив:
Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліпс ЛТД" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 4 756 грн 45 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем в 2008 році порушені вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо працевлаштування інвалідів у кількості 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року, в задоволені позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 липня 2012 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року, в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В запереченнях відповідач просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-П1 за 2008 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складала 13 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 117 500 грн. 00 коп., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 9 038 грн. 46 коп.
Отже норматив робочих місць, створених для інвалідів, на підприємстві становить 1 місце.
У 2008 році на підприємстві інваліди не працювали.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди прийшли до висновку, що, незважаючи на те, що кількість працюючих у відповідача інвалідів не відповідала нормативу, встановленому ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", утім відповідачем здійснені всі необхідні дії для працевлаштування інвалідів.
Колегія суддів не погоджується з висновками судів.
Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості 1 робочого місця.
Частинами першою - третьою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднані), в установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
У частині другій наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно із статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (у редакції до 18 березня 2006 року) працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом від 23 лютого 2006 року № 3483-ІУ зазначену статтю викладено в іншій редакції, а Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» доповнено статтею 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.
Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про зайнятість населення», за якою підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до статті 19-1 Закону України "Про інформацію", статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" затверджено форму звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" та інструкцію щодо їх заповнення (Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420).
Сервіси для юристів