ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2026 року
м. Київ
справа №580/9698/24
касаційне провадження № К/990/36111/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - Управління) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2025 (головуючий суддя - Аліменко В.О., судді - Бєлова Л.В., Кучма А.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ ХІМ АГРО» (далі - Товариство) до Головного управління ДПС у Черкаській області, Державної податкової служби України (далі - ДПС України) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
30.09.2024 Товариство звернулось до суду з позовом до Управління та ДПС України, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Управління від 24.05.2024 №7503/23-00-07-04-01; №7505/23-00-07-04-01; №7504/23-00-07-04-01.
Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 07.10.2024 позовну заяву Товариства залишив без розгляду з підстав її невідповідності вимогам частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства країни (далі - КАС України) та надав позивачу строк тривалістю десять днів з дати отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
16.10.2024 Товариство подало клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтувало тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку, яке рішенням ДПС України від 22.07.2024 № 22338/6/99-00-06-01-01-06 «Про результати розгляду скарги» було залишене без змін, а скарга Товариства - без задоволення. Зазначене рішення ДПС України Товариство отримало 31.07.2024. В свою чергу, після запровадження карантину, спричиненого коронавірусом Covid-19, а в подальшому введення в Україні воєнного стану Товариство почало занепадати. Станом на 2024 у Товаристві працює лише одна особа - директор, якому нараховується мінімальна заробітна плата. Дохід Товариство отримує лише від здачі в суборенду нежитлового приміщення у розмірі 50000,00 грн., за які позивач щомісячно сплачує орендну плату за договором оренди землі від 22.05.2018, укладеним з Христинівською міською радою, у розмірі 52866,000 грн. Крім того, у зв`язку зі скрутним становищем та з метою уникнення боргів з податків та зборів, а також з комунальних послуг, директор та засновник Товариства - ОСОБА_1 вносить власні або позичені кошти до Товариства за договором поворотної фінансової допомоги № 04/01-2023 від 04.01.2023. Крім того, з травня 2024 року директор Товариства перебував на лікуванні в Уманській центральній лікарні, після чого постійно перебуває на реабілітації, що підтверджується випискою з лікарні № 166/1056, індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю № 2538 від 12.09.2024 та довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААГ № 438384 від 12.09.2024. Оскільки протягом зазначеного часу директор Товариства був фактично відсутній по стану здоров`я, а коштів на рахунку Товариства для сплати судового збору у розмірі 30280,00 грн. не вистачало, то директору Товариства - ОСОБА_1 необхідний був додатковий час для пошуку залучення коштів для внесення їх на рахунок Товариства, що підтверджується розпискою ОСОБА_1 від 26.09.2024, наданою громадянину ОСОБА_2 про отримання від останнього грошових коштів у сумі 31000,00 грн. та банківською випискою.
Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 21.10.2024 визнав позовну заяву такою, що відповідає вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, відкрив провадження у справі та ухвалив проводити розгляд справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 05.02.2025, ухваленим за правилами спрощеного провадження, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 24.05.2024 №7503/23-00-07-04-01; №7505/23-00-07-04-01; №7504/23-00-07-04-01.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Товариством правомірно сформовані дані податкового обліку щодо податку на прибуток та податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Аграрний холдинг «АКС» у травні - червні 2019 року згідно договору від 01.04.2019 № 62/19 щодо поставки насіння в асортименті, оскільки: такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу; матеріалами справи підтверджено, що після придбання насіння ТОВ «Аграрний холдинг «АКС» Товариство реалізувало його іншому суб`єкту господарювання - ТОВ «Седна - Агро» згідно договору поставки насіння від 01.04.2019 № 59/19; норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець/продавець) мав реальні доходи (витрати) у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 01.07.2025 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позовні вимоги задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 24.05.2024 №7503/23-00-07-04-01; №7505/23-00-07-04-01; №7504/23-00-07-04-01.
Рішення суду першої інстанції було скасоване судом апеляційної інстанції з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 317 КАС України, оскільки суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, яка підлягала розгляду за правилами загального позовної провадження.
В частині висновків суду першої інстанції по суті спору, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції.
Управління, не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд.
Підставами касаційного оскарження скаржник вказав пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки суд першої інстанції порушив положення статті 123 та частини третьої статті 169 КАС України, які регламентують порядок з`ясування строків звернення позивача до суду з позовною заявою, а суд апеляційної інстанції не сунув такого порушення.
В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення судами норм процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що у цій справі позивач застосував процедуру адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень шляхом подачі відповідної скарги, у зв`язку з чим строк для звернення до суду з позовом про їх оскарження становив один місяць, а моментом початку його відліку є день отримання позивачем рішення ДПС України за результатами розгляду скарги. У своїй заяві про поновлення строку на звернення до адміністративного суду, позивач як поважні причини пропущення строку із звернення до суду наводив обставини щодо перебування на лікарняному директора товариства ОСОБА_1, фінансове становище товариства та відсутність коштів на сплату судового збору. Проте, суд першої інстанції, визнав такі доводи та докази позивача достатніми для поновлення пропущеного строку, а апеляційний суд взагалі не навів у судовому рішення будь-яким мотивів не врахування доводів відповідача з цього питання під час апеляційного розгляду справи. Так, на переконання Управління, суди не дотримались вимог процесуального закону та не застосували судову практику Верховного Суду щодо порушення позивачем процесуальних строків звернення із даним позовом до суду, що призвело до прийняття незаконних судових рішень. Зокрема, скаржник вказує, що при ухваленні оспорюваних судових рішень суди застосували норму права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 10.10.2024 у справі № 580/4217/24, від 20.03.2024 у справі № 520/11767/23, від 01.12.2022 у справі № 640/36713/21від 27.07.2023 у справі № 910/12713/22, від 23.11.2023 у справі № 381/4598/21, від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, від 23.02.2023 у справі № 640/7095/22, а також без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 07.04.2021 у справі № 9901/23/21 та від 12.01.2023 у справі № 9901/278/21. Скаржник наголошує, що суди не надали належної правової оцінки тому, що після завершення процесуальних строків на оскарження, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, тоді як обставини та докази, на які посилався позивач у заяві про поновлення пропущеного строку, не є дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Жодних поважних причин пропуску строку позивачем не було зазначено та належних доказів цьому до суду надано не було. Управління наголошує, що оскільки рішення ДПС України було отримане Товариством 31.07.2024, а позивачем, в свою чергу, поданий адміністративний позов лише 30.09.2024, то чітко прослідковується, що місячний термін звернення до суду позивачем був пропущений.
Верховний Суд ухвалою від 17.09.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін з підстав того, що Товариство надало належні та допустимі докази, які підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом. Зокрема, Товариство зазначає, що активна поведінка позивача з пошуку коштів для сплати судового збору та намагання якнайшвидше виправити ситуацію що сталася з причини, яка не залежала від його волевиявлення та фактично унеможливила своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. В його діях не вбачається ознак невиправданої
бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками. Також, позивач вказує, що рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»). До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2019 у справі №160/2551/19. Також, позивач посилається на те, що в силу положень частини другої статті 350 КАС України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Верховний Суд ухвалою від 14.07.2026 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження та призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 15.07.2026.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний суд, виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Сервіси для юристів