ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2026 року
м. Київ
справа №640/22970/19
адміністративне провадження № К/990/28806/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Загороднюка А. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби зовнішньої розвідки України про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на військовій службі та посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Безуєвський Юрій Маркович, на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 (суддя - Руденко А. В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2025 (колегія суддів у складі: Сорочка Є. О., Аліменка В. О., Коротких А. Ю.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Служби зовнішньої розвідки України (далі - СЗРУ, відповідач), у якому, з урахуванням заяви про зміну предмета та підстав позову від 20.05.2021, просив: визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов`язки Голови СЗРУ від 30.08.2019 № 936-ОС щодо звільнення позивача з військової служби за підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 26 (у зв`язку із закінченням строку контракту) в запас СЗРУ та виключення його зі списків особового складу з 03.09.2019; поновити ОСОБА_1 на військовій службі за контрактом від 31.07.2018 в СЗРУ та відновити його у списках особового складу з дня звільнення - 03.09.2019; поновити позивача на посаді з 13.04.2019; стягнути з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу за період з 03.09.2019 по день поновлення на військовій службі.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31.07.2018 між ним та СЗРУ був укладений контракт на проходження військової служби особами офіцерського складу в СЗРУ, згідно з яким позивач був зарахований на військову службу. Указом Президента України від 12.04.2019 позивач був звільнений з посади. На виконання Указу тимчасово виконуючим обов`язки Голови СЗРУ був виданий наказ від 19.04.2019 № 425-ОС, яким позивача зараховано у розпорядження Голови СЗРУ за підпунктом «а» пункту 44-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СЗРУ, затвердженого Указом Президента України від 17.07.2006 № 619/2006 (далі - Положення № 619) за займаною посадою зі збереженням встановленого законодавством України грошового забезпечення з 12.04.2019. Наказом тимчасово виконуючого обов`язки Голови СЗРУ від 30.08.2019 № 936-ОС позивача звільнено з військової служби в запас СЗРУ та виключено зі списків особового складу за підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) з 03.09.2019.
На думку позивача, наказ від 30.08.2019 № 936-ОС прийнятий за відсутності законних підстав та з порушенням процедури його звільнення, передбаченої чинним законодавством, шо призвело до грубого порушення його права на працю. Зазначає, що строк, на який укладається контракт про проходження військової служби в СЗРУ, визначається Положенням № 619, пунктом 13 якого передбачено, що перший контракт про проходження військової служби в СЗРУ укладається на 5 років. З огляду на дату укладення контракту від 31.07.2018 строк його закінчення припадає на 30.07.2023. Проте усупереч вимогам Положення № 619 позивач звільнений з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту через 1 рік.
Уважає, що посилання у контракті від 31.07.2018 на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII є безпідставним, оскільки застосуванню підлягає підпункт «а» пункту 64 Положення № 619 як спеціального нормативного акту, що визначає порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу СЗРУ.
Також, на думку позивача, відповідач порушив абзац 2 пункту 61 Положення № 619, який передбачає, що в цілому строк безперервного перебування на лікуванні у лікувальних закладах і у відпустці у зв`язку з хворобою не повинен перевищувати чотирьох місяців підряд, та абзац 4 пункту 61 Положення № 619, який передбачає, що звільнення у запас або у відставку військовослужбовців у період перебування їх на лікуванні в лікувальних закладах та у відпустці у зв`язку з хворобою в межах строків, передбачених цим пунктом, не здійснюється. Водночас позивач у період з 27 серпня по 11 листопада 2019 року із незначними перервами перебував на лікарняному у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.
Окрім цього, позивач зазначає, що відповідачем порушено процедуру його звільнення з військової служби, оскільки усупереч вимогам абзацу 1 пункту 7.3 Інструкції про застосування окремих норм Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СЗРУ, затвердженої наказом СЗРУ від 28.03.2012 № 75, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.04.2012 за № 592/20905 (далі - Інструкція № 75) з позивачем не проведено не менше двох індивідуальних співбесіди; усупереч пункту 7.7 указаної Інструкції позивач не був направлений на огляд до військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби за станом здоров`я; усупереч пункту 7.10 указаної Інструкції наказ про звільнення не був оголошений йому прямим начальником. Стверджує, що порушення процедури звільнення є самостійною підставою для скасування наказу про його звільнення з військової служби.
Щодо поновлення на посаді позивач зазначив, що 13.01.2021 Верховним Судом прийнято рішення у справі № 9901/277/19, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 17.03.2021, яким Указ Президента України від 12.04.2019 про звільнення позивача з посади визнано протиправним та скасовано. Уважає, що за відсутності передбачених законом підстав та визнання протиправним і скасування Указу Президента України від 12.04.2019 про звільнення позивача з посади, а також висновків Європейського суду з прав людини, викладених у справах «Чуйкіна проти України», «Афанасьєв проти України», «Чахал проти Об`єднаного королівства», частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 09.11.2018 у справі № 263/15749/16-а, поновлення на військовій службі та на посаді є ефективним способом захисту порушеного права позивача.
Також стверджує, що відповідно до вимог пункту 2 статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) та пункту 1.9 Інструкції про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям СЗРУ, затвердженої наказом СЗРУ від 28.02.2008 № 45 (далі - Інструкція № 45), у разі поновлення на військовій службі (посаді) має право на виплату матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яке він недоотримав внаслідок незаконного звільнення.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
31.07.2018 між СЗРУ та позивачем укладений контракт про проходження військової служби особами офіцерського складу в СЗРУ, за яким ОСОБА_1 було зараховано на військову службу.
Указом Президента України від 31.07.2018 № 225/2018 ОСОБА_1 призначено на посаду.
Згідно з пунктом 5 контракту про проходження військової служби особами офіцерського складу в СЗРУ від 31.07.2018 контракт укладений на строк, який відповідно до пункту 17 статті 106 Конституції України визначається Президентом України.
Указом Президента України від 12.04.2019 № 143/2019 позивача звільнено з посади.
У період з 27 серпня по 20 листопада 2019 року позивач перебував на лікарняному у зв`язку із захворюванням та тимчасовою непрацездатністю.
Наказом тимчасово виконуючого обов`язки Голови СЗРУ від 30.08.2019 № 936-ОС позивача звільнено з військової служби в запас СЗРУ та виключено зі списків особового складу з 03.09.2019 за підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII.
Рішенням Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 9901/277/19, залишеним без змін постановою Великої Палати України від 17.03.2021, визнано протиправним та скасовано Указ Президента України від 12.04.2019 № 143/2019 про звільнення позивача з посади. У задоволенні позовної вимоги про поновлення на посаді відмовлено.
Уважаючи, що наказ від 30.08.2019 № 936-ОС прийнятий протиправно, та урахувавши рішення Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 9901/277/19 про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 12.04.2019 № 143/2019, позивач звернувся до суду з цим позовом про поновлення на військовій службі, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Сервіси для юристів