ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2026 року
м. Київ
справа №420/38394/25
касаційне провадження № К/990/9738/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (далі - Управління) на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 (суддя Танцюра К.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2026 (головуючий суддя - Шевчук О.А., судді - Бойко А.В., Єщенко О.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЛАР-ГРУПП» (далі - Товариство) до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2025 року Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило: про визнання протиправними дій щодо прийняття рішення Управлінням за №890/15-32-09-04-03 від 05.11.2025; визнання протиправним та скасування рішення Управління за №890/15-32-09-04-03 від 05.11.2025.
Також, Товариство звернулось до суду із заявою про забезпечення позову, відповідно до якої просило суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Управління за №890/15-32-09-04-03 від 05.11.2025 на час судового розгляду справи.
В обґрунтування вимог вказаної заяви Товариство вказувало про очевидну протиправність рішення, зокрема, прийняття оспорюваного рішення з очевидними ознаками протиправності та у порушення норм підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, статті 76 Податкового кодексу України, пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України, пункту 2 частини шостої, пункту 8 частини третьої статті 46 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», що, в свою чергу, порушує права, свободи та інтереси позивача, наносить йому значну матеріальну шкоду, адже Товариство не може здійснювати свою господарську діяльність. Крім того, у Товариства в оренді перебувають об`єкти, на яких припинено дії ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі пальним, з огляду на що зобов`язання щодо сплати орендної плати збільшуються, але кошти для їх оплати відсутні, у зв`язку із фактичним припиненням ведення господарської діяльності, найманим працівникам необхідно сплачувати заробітну плату та утримувати податки та збори, у тому числі і військовий збір, що в теперішній час для держави має надважливе значення, адже дані кошти спрямовуються на оборону країни.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 27.11.2025, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2026, заяву Товариства про забезпечення позову задовольнив: зупинив дію рішення Управління за №890/15-32-09-04-03 від 05.11.2025 до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що заявник позбавлений здійснення господарської діяльності, оскільки основним видом діяльності Товариства є роздрібна торгівля пальним, що несе ризик суттєвих негативних економічних наслідків для Товариства, оскільки припинення дії ліцензій, зокрема, на роздрібну торгівлю, буде мати наслідком заподіяння фінансової шкоди заявнику (втрата прибутку від здійснення господарської діяльності), заподіяння працівникам позивача матеріальної шкоди у вигляді оплати заробітної плати у меншому розмірі або неможливість виплати заробітної плати взагалі, неможливість сплати податків. Поряд з цим, суд дійшов висновку, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті та спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог. Застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Не погоджуючись із ухваленими судовими рішеннями, Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Касаційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення контролюючого органу не містить очевидних ознак протиправності, що надавало би можливість суду зупиняти його дію.
Крім того, на переконання скаржника, Товариство не навело достатніх доводів на обґрунтування поданої заяви та не надало належних доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння його правам, свободам та інтересам, до ухвалення рішення у справі, а також неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову. У оскаржуваних судових рішеннях відсутні висновки, які б ґрунтувалися на очевидних та беззаперечних доказах та свідчили про настання для Товариства певних незворотних наслідків, які можуть настати у зв`язку із незастосуванням заходів забезпечення позову. Управління звертає увагу на те, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд ухвалою від 02.04.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу..
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.05.2026 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 20.05.2026.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Ключовим питанням під час касаційного перегляду справи є перевірка дотримання судами вимог статей 150 - 154 КАС України в контексті наявності/відсутності підстав для забезпечення позову у цій справі, з урахуванням фактичних обставин і предмета позовних вимог, у спосіб, обраний позивачем і застосований судами попередніх інстанцій.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Сервіси для юристів