Постанова ВАСУ від 20.02.2017 року у справі №800/450/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2017 року м. Київ справа № 800/450/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Голяшкіна О.В.,

Горбатюка С.А.,

Донця О.Є.,

Мороза В.Ф.

при секретарі судового засідання: Скавуляк Т.В.,

за участю представників сторін: представника позивача - ОСОБА_4, представника відповідача - Селіванова А.О., прокурора - Гудзя О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Верховної Ради України, третя особа: Генеральний прокурор України, про визнання протиправними дій, скасування постанов,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_6 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом до Верховної Ради України, третя особа: Генеральний прокурор України, про:

визнання протиправними дій відповідача щодо розгляду питань про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата України ОСОБА_6;

визнання незаконною та скасування постанови відповідача від 05.07.2016 №1428-VIII «Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України ОСОБА_6»;

визнання незаконною та скасування постанови відповідача від 05.07.2016 №1429-VIII «Про надання згоди на затримання народного депутата України ОСОБА_6»;

визнання незаконною та скасування постанови відповідача від 05.07.2016 №1430-VIII «Про надання згоди на арешт народного депутата України ОСОБА_6»;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що подання Генерального прокурора України «Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата України ОСОБА_6» не відповідає вимогам Закону України «Про регламент Верховної ради України». Зокрема, вказував, що відповідно до вимог зазначеного закону щодо кожного виду запобіжного заходу подається окреме подання, а в даному випадку зазначене подання одночасно містить питання про надання згоди на застосування щодо позивача одразу двох різних запобіжних заходів.

Також, позивач стверджував, що подання Генерального прокурора України не містить жодних доказів, які б підтверджували факти вчинення позивачем перерахованих у поданні суспільно небезпечних дій/діянь.

Позивач вважає, що з урахування викладених обставин, Голова Верховної ради України зобов'язаний був повернути зазначене подання Генеральному прокурору України.

Окремо позивач вказував, що питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата України ОСОБА_6 було включено до порядку денного сесії Ради з порушенням статей 20-23 Регламенту Верховної ради України.

Крім того, позивач зазначив про ряд процедурних порушень при розгляді Верховною радою України питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата України ОСОБА_6, зокрема: подання не було оголошено головуючим на пленарному засіданні, порушено процедуру обговорення питань про притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт позивача.

З урахуванням викладеного, позивач вважає протиправними дії Верховної ради України щодо розгляду питань про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата України ОСОБА_6, а оскаржувані постанови Верховної ради України - незаконними.

Вказуючи на дотримання Верховною Радою України вимог чинного законодавства щодо процедури розгляду та порядку прийняття Верховною Радою України рішень про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народних депутатів, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Окремо представник відповідача вказав, що даний спір не є публічно-правовим та не підсудний адміністративному суду.

Представник третьої особи проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача та третьої особи, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, надані сторонами у справі, на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти них, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність позовних вимог, з огляду на наступне.