Постанова ВАСУ від 19.11.2015 року у справі №804/2180/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2015 р. м. Київ К/800/44842/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2015

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015

у справі №804/2180/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія»

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Надія» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Надія») звернулося до суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2014 №0006352205.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2015, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно акту перевірки від 26.09.2014 №3396/22-5/13425/445 встановлено порушення позивачем п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого ТОВ «Надія» завищено податковий кредит, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 756486,41 грн., оскільки перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування та не встановлено факту надання послуг ТОВ «Надія» по ланцюгу постачання: ТОВ «Інтер-Технологія», ТОВ «Блокбудсіті», ТОВ «Ерідан 2 плюс», ТОВ «ТДТП», ПП «Алкіона», ТОВ ВО «Дніпротехніка».

Висновки відповідача мотивовані тим, що позивачем задекларовано податковий кредит на підставі удаваних правочинів, оскільки провести зустрічні перевірки одних контрагентів не має можливості, а аналіз податкової звітності таких контрагентів свідчить на користь того, що останні не мають матеріально-технічні, трудові ресурси для здійснення відповідної господарської діяльності, а результати проведених перевірок інших контрагентів - про безтоварність господарських операцій у ланцюгу постачання цих контрагентів.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.11.2014 №0006352205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем - 756486,41 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 378243,22 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених контролюючим органом під час проведення перевірки обставин, дійшли висновку про те, що господарські операції, вчинені між позивачем та його контрагентами у спірний період часу, не мають реального характеру.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 93 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.