ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"19" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/9707/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Маринчак Н.Є.розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів»
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03.11.2015 р.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2016 р.
у справі № 821/2534/15-а
за позовом Публічного акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів»
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Херсонський комбінат хлібопродуктів» (далі - позивач, ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області), в якому просило суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.03.2015 р. № 0000842200.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03.11.2015р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2016 р., адміністративний позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.03.2015 р. № 0000842200 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за штрафними санкціями у сумі 4 236,75 грн.; відмовлено у скасуванні податкового повідомлення-рішення від 16.03.2015 р. в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 16 947 грн. та за штрафними санкціями у сумі 4 236,75 грн.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03.11.2015 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2016 р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 19.02.2015 р. по 20.02.2015 р. згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та на підставі наказу від 19.02.2015 р. № 157 та направлення від 19.02.2015 р. № 126/21-03-22-04 посадовою особою ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Укрстройагропроект» за період жовтень 2014 року, подальшого використання, реалізації придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, за результатами якої складено акт від 24.02.2015 р. № 35/21-03-22-04/00952367 та встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено податковий кредит за жовтень 2014 року на загальну суму ПДВ 16 946,67 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість у жовтні 2014 року, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму ПДВ 16 946,67 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 16.03.2015 р. № 0000842200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього у розмірі 25 420,5 грн., з яких 16 947 грн. - сума основного платежу та 8 473,5 грн. - розмір штрафних (фінансових) санкцій.
Як вбачається з акту перевірки від 24.02.2015 р. № 35/21-03-22-04/00952367, підставою для визначення позивачеві зазначеного податкового зобов'язання, слугували твердження перевіряючих про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з своїм контрагентом ТОВ «Укрстройагропроект» оскільки, на переконання податкового органу, правочин укладений позивачем з цим контрагентом був укладений без мети настання реальних наслідків.
Відмовляючи в частині позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства в частині формування податкового кредиту є обґрунтованими, оскільки наявними у справі доказами не підтверджено факт реальності проведених господарських операцій щодо придбання позивачем послуг у ТОВ «Укрстройагропроект», отже збільшення позивачеві грошових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 25% від грошового зобов'язання є обґрунтованим.
Водночас суди зазначили, що нарахування штрафних санкцій у розмірі 50% від грошового зобов'язання є безпідставним, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо повторного протягом 1095 днів визначення податковим органом податкового зобов'язання, і як наслідок спірне податкове-повідомлення рішення було скасовано частково в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 4 236, 75 грн.
Колегія суддів касаційної інстанції дослідив матеріали справи не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Сервіси для юристів