ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2016 року м. Київ справа № 800/493/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Мороз Л.Л. - (суддя-доповідач)
суддів Голяшкіна О.В.,
Донця О.Є.,
Єрьоміна А.В.,
Мороза В.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Коцюрби В.,
за участю:
представника позивача Кунянського С.М.,
представника відповідача Гуцала Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом резидента Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії компанія CPI Investment Fund Limited 10 Buncer Lane до Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання бездіяльності протиправною,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України суду, як суду першої інстанції, з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Президента України Порошенка Петра Олексійовича щодо не встановлення порядку здійснення контролю за виконанням Угоди між урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії про сприяння та взаємний захист інвестицій від 10.02.1993 року.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила таке.
Компанія CPI Investment Fund Limited 10 Buncer Lane є власником 100% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАР АЛЬЯНС», яке зареєстроване у м. Горлівка Донецької області, тому є іноземним інвестором у розумінні пункту 1 частини 1 статті 1 та абзацу 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про режим іноземного інвестування» та підпункту «бб» підпункту 2 пункту «в» статті 1 Угоди між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії про сприяння та взаємний захист інвестицій від 10.02.1993 року (далі - Угода).
Позивач обґрунтовує позовні вимоги такими обставинами.
З літа 2014 року у зв'язку з неможливістю здійснювати господарську діяльність в умовах бойових дій у м. Горлівка підприємство зупинило виробничий процес. У зв'язку із вказаними обставинами позивач опинився в умовах правової невизначеності - з одного боку співробітники та майно Компанії перебувають в умовах небезпеки та несуть постійні ризики зіткнення із застосуванням сили з боку незаконних формувань у випадках відмови співпрацювати з ними, з іншого боку українська влада не здійснює заходів, спрямованих на роз'яснення інвесторам позиції держави щодо функціонування підприємств у зоні АТО. Позивач фактично позбавлений можливості розпорядитись власною інвестицією через те, що уповноваженими органами не було забезпечено її цілковиту безпеку та захист. При цьому, інвестиції позивача зосереджено на території відповідальності української влади.
Відповідно до пункту 2 статті 2 Угоди інвестиції інвесторів кожної Договірної Сторони упродовж усього часу користуватимуться справедливим і рівноправним ставленням та отримуватимуть цілковитий захист і безпеку на території іншої Договірної Сторони.
Статтею 7 Угоди передбачено, що Кожна Договірна Сторона стосовно інвестицій гарантуватиме інвесторам іншої Договірної Сторони необмежений переказ їхніх інвестицій і доходів. Перекази здійснюватимуться без затримки в конвертованій валюті, у якій капітал був первісно інвестований, або в будь-якій іншій конвертованій валюті, узгодженій між інвестором та відповідною Договірною Стороною.
Згідно зі статтею 28 Закону України «Про міжнародні договори» передбачено, що порядок здійснення контролю за виконанням цього Закону та міжнародних договорів України встановлюють Президент України або Кабінет Міністрів України відповідно до їх компетенції та вимог статей 17 - 19 цього Закону.
Позивач вважає, що через бездіяльність Президента України щодо не встановлення порядку здійснення контролю за виконанням Угоди норми пункту 2 статті 2, пункту 1 статті 3 та статті 7 Угоди не виконуються державою.
Проте, колегія суддів вважає доводи позивача необґрунтованими з огляду на таке.
Завданням адміністративного судочинства згідно зі статтею 2 КАС є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.
Сервіси для юристів