ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2026 року
м. Київ
справа №380/24326/24
адміністративне провадження №К/990/54098/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою адвоката Хлопецького Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року, ухвалене у складі головуючого судді Мартинюка В.Я., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 22 жовтня 2024 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці у період з 01 березня 2018 року по 22 жовтня 2024 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078);
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням місяця підвищення посадового окладу (базового місяця) січня 2008 року відповідно до вимог Порядку №1078;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 22 жовтня 2024 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням фактично виплачених сум.
ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 24 січня 2025 року позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням місяця підвищення посадового окладу (базового місяця) січня 2008 року відповідно до вимог Порядку №1078. У іншій частині у задоволенні позову відмовив.
3. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, пославшись на положення Закону України від 03 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII), Порядку №1078 та практику Верховного Суду, виходив із того, що відповідач не позбавлений обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивачці за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року в установленому законом порядку. При цьому базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за цей період є січень 2008 року. Відтак, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 22 жовтня 2024 року, суд першої інстанції зазначив, що позивачка має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. З довідки про розміри грошового забезпечення вбачається, що грошове забезпечення позивачки за лютий 2018 року становило 8495 грн 38 коп, а за березень 2018 року - 8427 грн 45 коп, тому в цьому випадку не відбулося підвищення доходу позивачки, оскільки розмір її грошового забезпечення у березні 2018 року зменшився порівняно із розміром грошового забезпечення у лютому 2018 року. Відтак, позивачка не має права на отримання суми індексації-різниці грошового забезпечення, а позовні вимоги у цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
4. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року - без змін.
5. Суд апеляційної інстанції, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги позивачки - у частині відмови у задоволенні позовних вимог, дійшов переконання, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Адвокат Хлопецький Олександр Олександрович подав в інтересах ОСОБА_1 до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року частково, а саме у частині відмови визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці у період з 01 березня 2018 року по 22 жовтня 2024 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 і зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 22 жовтня 2024 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням фактично виплачених сум. Ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Як підставу оскарження скаржник визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Стверджує, що, приймаючи рішення про відмову в задоволенні вказаної частини позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми матеріального права, а саме пункту 5 Порядку №1078, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 березня 2023 року в справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року в справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року в справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року в справі №320/8554/21, від 11 травня 2023 року в справі №260/6386/21. Суди попередніх інстанцій хоч і послалися на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, однак урахували такі висновки лише частково і виключно з метою звуження змісту та обсягу вже існуючих у позивачки прав на отримання індексації грошового забезпечення у період після 01 березня 2018 року.
Скаржник, серед іншого, зазначив, що відповідно до вимог абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу, відповідачеві належало вирішити питання, чи має позивачка право на отримання суми індексації-різниці. При здійсненні нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року відповідач не застосував місяць підвищення посадового окладу січень 2008 року, що вплинуло на розмір нарахованої індексації грошового забезпечення. У результаті підвищення розміру посадового окладу позивачки у березні 2018 року на суму 2125 грн фактичного зростання її грошового доходу, що формується зі складових, які не мають разового характеру, не відбулось. Зокрема, згідно із довідкою відповідача загальний розмір грошового забезпечення позивачки до підвищення становив 8495,38 грн, а після такого склав 8427,45 грн, тобто на 67,93 грн її грошовий дохід став меншим у перший місяць після підвищення розміру посадового окладу. Разом із тим, у місяці підвищення грошових доходів позивачки, яке, з огляду на приписи абзаців 1, 3 пункту 5 Порядку №1078, все ж відбулось, оскільки підвищився розмір її посадового окладу, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів (у березні 2018 року) не була перевищена розміром підвищення доходів і у силу приписів абзацу 3 пункту 5 Порядку №1078 нарахування індексації позивачці не повинно було припинятись після березня 2018 року. Щодо визначення суми індексації грошового забезпечення позивачки, яка склалась у місяці підвищення її посадового окладу (у березні 2018 року), слід урахувати ту обставину, що відповідач протиправно не застосовував для обрахунку індексації її грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року місяць підвищення посадового окладу січень 2008 року. Саме у цій частині щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачки у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року суд першої інстанції ухвалив правомірне рішення, яке залишив у силі апеляційний суд. З огляду на зазначене, при визначенні суми індексації грошового забезпечення позивачки, яка склалась у місяці підвищення її посадового окладу (у березні 2018 року), слід також урахувати, що за офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року по березень 2018 року поріг індексації перевищував у 38 разів. Величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року складала 253,30%. З урахування викладеного, а також актуальної практики Верховного Суду, сума можливої індексації грошового забезпечення позивачки у березні 2018 року складала 1762 грн х 253,30% = 4463,15 грн. Правова позиція щодо визначення величини приросту індексу споживчих цін і встановлення суми можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року висловлена Верховним Судом у постанові від 22 червня 2023 року в справі №520/6243/22. Ураховуючи той факт, що в результаті підвищення розміру посадового окладу позивачки у березні 2018 року на суму 2125 грн загальний розмір її грошового забезпечення, із урахуванням усіх складових грошового доходу, які не мають разового характеру, не збільшився, то сума можливої індексації грошового забезпечення позивачки у березні 2018 року, в силу приписів абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078, мала й далі нараховуватись у розмірі 4463,15 грн. Усупереч зазначеному, суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період після 01 березня 2018 року.
Отже, суди попередніх інстанцій відмовили ОСОБА_1 у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 жовтня 2024 року через ту обставину, що внаслідок підвищення розміру посадового окладу позивачки у березні 2018 року, а саме на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), розмір її загального доходу виявився меншим ніж той, який був до підвищення посадового окладу. Разом із тим, у силу приписів абзацу 3 пункту 5 Порядку №1078 визначальним для вирішення питання щодо наявності у позивачки права на подальше нарахування їй індексації, яка склалась у місяці підвищення посадового окладу, є саме відсутність факту перевищення суми індексації, що склалась у місяці підвищення посадового окладу, розміром підвищення доходу. Суди першої та апеляційної інстанцій фактично позбавили позивачку значної частини її грошового забезпечення, а саме індексації грошового забезпечення - однієї із основних державних гарантій щодо оплати праці, яка склалась у місяці підвищення посадового окладу (у березні 2018 року) і яка згідно із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 червня 2023 року в справі №520/6243/22, дорівнювала сумі 4463,15 грн (щомісячно). Суди попередніх інстанцій не врахували приписи абзаців 1, 3 пункту 5 Порядку №1078, які встановлюють, що місяць, у якому відбулось підвищення тарифних ставок (посадових окладів), уважається місяцем підвищення грошових доходів, а також, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. У жодній із постанов, на які посилалася позивачка, і які ніби враховані судами під час розгляду справи №380/24326/24, Верховний Суд не виснував про те, що позивач втрачає право на отримання індексації грошового забезпечення, яка склалась у місяці підвищення посадового окладу, якщо внаслідок такого підвищення загальний розмір його грошового забезпечення виявиться меншим ніж той, що був до підвищення. Натомість Верховний Суд у своїх постановах указував на необхідність порівняння суми індексації грошового забезпечення, що склалася у місяці підвищення посадового окладу, із розміром підвищення грошового доходу (з урахуванням усіх його складових, які не мають разового характеру), а також виснував, що, з огляду на приписи абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, сума індексації у місяці підвищення посадового окладу не нараховується тоді, коли розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Також для правильного обрахунку індексації-різниці, що підлягає виплаті після підвищення посадового окладу військовослужбовцям у березні 2018 року, Верховний Суд запропонував формулу, вихідними даними у якій являються дві величини: сума можливої індексації грошового забезпечення позивача, що складається у місяці підвищення (у березні 2018 року), та розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року. Різниця між зазначеними величинами і являється сумою індексації-різниці, що має виплачуватись до чергового підвищення посадового окладу. Запропонована Верховним Судом формула для визначення індексації-різниці мала бути застосована судами першої та апеляційної інстанцій. Зокрема, враховуючи відсутність фактичного збільшення розміру грошового забезпечення позивачки у результаті підвищення її посадового окладу в березні 2018 року, значення розміру такого підвищення необхідно було брати за «нуль», а різниця між сумою індексації, яка склалась в позивачки у березні 2018 року та «нулем», рівно як і з будь-яким від`ємним значенням, піддається визначенню. Отже, застосувавши формальний підхід до вирішення спору в цій справі, суди попередніх інстанцій поставили право позивачки на отримання індексації грошового забезпечення у період після 01 березня 2018 року в залежність від наявності позитивного значення такої величини як «підвищення грошового доходу». Як наслідок, у своїх рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій фактично проігнорували чинні норми права, а саме приписи абзаців 1, 3 пункту 5 Порядку №1078, у яких чітко зазначені підстави, коли не нараховується сума індексації у місяці підвищення посадового окладу.
Сервіси для юристів