ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2026 року
м. Київ
справа № 826/1784/16
адміністративне провадження № К/9901/67790/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Хохуляк В.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник Головне управління ДПС у м. Києві)
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2018 року (Суддя: Федорчук А.Б.),
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року (Судді: Федотов І.В., Ганечко О.М., Сорочко Є.О.),
у справі № 826/1784/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест Девелопмент Груп»
до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест Девелопмент Груп» (далі - позивач, ТОВ «Київ Інвест Девелопмент Груп»), звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ в Солом`янському районі м. Києва), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 28.08.2015 року 0000202800 та № 0000192800, якими позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року і застосовано штрафні санкції (т. 1 а. с. 5-9).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на протиправність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, внаслідок документального підтвердження придбання у контрагента ТОВ «Техно Сіті» майнового комплексу на виконання укладеної угоди, що підтверджує право позивача на податковий кредит та формування витрат за наслідками вказаних операцій.
Колегія суддів звертає увагу, що дана справа розглядалась судами неодноразово.
Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року позов задоволено (т. 1 а.с. 179-187, т. 2 а.с. 63-67).
Однак за результатами касаційного перегляду, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2017 року скасовано вищенаведені рішення судів попередніх інстанцій та направлено дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Мотивуючи вказаний висновок, ВАС України посилався те, що судами попередніх інстанцій помилково не взято до уваги повідомлені податковим органом фактичні обставини щодо фіктивності операцій позивача з контрагентами із посиланням на конкретне джерело інформації щодо цих обставин, тоді як вони є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності спірних господарських операцій, так і юридичної сили первинних документів як доказів господарської операції. При цьому обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України
Дійшовши таких висновків суд керувався правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 12.01.2016 року у справі за позовом Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт», а також від 20.01.2016 року у справі №21-4953а15 ПАТ «МТС Україна», у відповідності до яких, сам факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження формування податкового кредиту; сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій; про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, та інше (т. 2 а.с. 129-133).
За результатами нового розгляду справи, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року, позов задоволено (т. 2 а.с. 165-171, 214-218).
Мотивуючи вказаний висновок, суди попередніх інстанцій посилались на документальне підтвердження реальності господарських операцій з придбання позивачем майнового комплексу у контрагента ТОВ «Техно Сіті» на виконання укладеного договору, що спростовує висновки контролюючого органу за результатами перевірки про не правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками вказаних операцій. До того ж, під час судового розгляду суди дійшли висновку і про доведення фактичного виконання саме контрагентом спірної операції та встановлено наявність у контрагента ресурсів та можливостей, необхідних для здійснення господарської діяльності та спірних операцій.
Крім цього, судами попередніх інстанцій з посиланням на вимоги статті 78 КАС України враховані і ті обставини, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2018 року у справі № Б24/40/15/176/02 відмовлено у задоволенні позовної заяви ліквідатора ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод» б/н від 15.02.2016 р. до ТОВ «ТЕХНО СІТІ», третя особа - Дніпродзержинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу б/н від 20.12.2012 р. майнового комплексу (т. 2 а.с. 165-171, 214-218).
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої посилався на порушенні судами попередніх інстанцій норм процесуального права, внаслідок неповного дослідження обставин даної справи внаслідок не врахування, що під час проведення перевірки, контролюючим органом отримано копії документів від слідчого Оболонського району РУ ГУ МВС України в м. Києві, яким проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015100050002909 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України і директор ТОВ «Техно Сіті» Ячміня М.П. пояснив, що посаду директора займає формально, а ліквідатор ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод» Кирик В.К. надав свідчення, що документи на відчуження майнового комплексу не підписував.
В наведеному контексті скаржник просив суд врахувати висновки, викладені в постановах Верховного Суду України (від 05.03.2012 справа № 21-421а11, від 01.12.2015-у справі № 21-1661а15, від 02.12.2015 у справі № 21-3849а15) та Верховного Суду від 20.01.2016 року у справі № 826/11531/14), які зводяться до того, що відсутність на момент розгляду справи вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій; сам факт порушення кримінальної справи не вказує про наявність обставин, які не потребують доказування, разом з тим, підлягають врахуванню з огляду на те, що в податкових накладних, прийнятих до обліку з цими контрагентами зазначені прізвища цих осіб; податкові накладні, що стали підставою для формування податкового кредиту, у випадку їх заповнення неуповноваженими особами не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Крім цього, скаржник посилався і на те, що позивачем не було подано до контролюючого органу додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року, а наявна в матеріалах даної справи квитанція ніяким чином не стосується додатку 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та / або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)»; як і не надано позивачем копій товарних чеків або інших документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням товарів/послуг або копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. На підставі викладеного, скаржник просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову у в задоволенні позову (т. 2 а.с. 165-171, 214-218).
Верховним Судом відкрито касаційне провадження у даній справі, закінчено підготовку справи до розгляду та призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Сервіси для юристів