ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2026 року
м. Київ
справа №560/83/25
адміністративне провадження № К/990/27044/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури
на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року (головуючий суддя Ковальчук О.К.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року (головуючий суддя Шидловський В.Б., судді Курко О.П., Боровицький О.А.)
у справі №560/83/25
за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України
до Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігії Хмельницької обласної державної адміністрації
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Керівник Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України (далі - міністерство) звернувся до суду з позовом до Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації (далі - Департамент) щодо невиконання вимог чинного законодавства України з виготовлення облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини за видом археологія - Поселення Черняхівської культури в с. Велика Левада Городоцької міської територіальної громади Хмельницького району та зобов`язати Департамент інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації виготовити облікову документацію на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини.
2. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року, позовну заяву керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України до Департаменту про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачеві.
3. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, у розумінні пункту 7 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
4. Суд першої інстанції у своїй ухвалі зазначив, що прокурор не обґрунтував належними та допустимими доказами відсутність у Міністерства можливості щодо виконання повноважень, визначених Законом України "Про охорону культурної спадщини" та іншими нормативно-правовими актами з питань охорони культурної спадщини та, зокрема, щодо звернення до суду з позовом про зобов`язання відповідача виготовити облікову документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини.
5. Суд апеляційної інстанції додатково мотивував відсутність підстав звернення прокурора з цим позовом тим, що прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
6. Заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури (далі - прокурор) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
6.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі слугувало неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України).
Зокрема скаржник стверджує про те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 10 травня 2018 року у справі №910/18283/17, від 15 жовтня 2019 року у справі №903/129/18, від 08 листопада 2023 року у справі №607/15052/16-ц, від 30 січня 2024 року у справі №420/10218/22 та від 13 березня 2025 року у справі 640/34009/21 про те, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.
6.2. Прокурор мотивує свою позицію тим, що міністерство наділене правом вживати заходів зобов`язання уповноваженого органу забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини. Проте, суд апеляційної інстанції помилково не врахував, що таке міністерство є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади, на який безпосередньо покладено повноваження щодо захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини. Таким чином, внаслідок порушення норм статей 5, 7, 53, 54, 72, 73, 76, 90 КАС України та неправильного застосування норм статей З, 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини», Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, судом надано неправильну оцінку повноваженням міністерства, як спеціально уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини у спірних правовідносинах та вказано на необхідність обґрунтування прокурором належними та допустимими доказами «відсутності у Міністерства можливості щодо виконання повноважень».
Скаржник переконаний, що в позовній заяві наведено достатні та об`єктивні обґрунтування щодо бездіяльності міністерства, а відтак і наявності підстав для представництва інтересів держави в особі відповідно органу.
6.3. Прокурор пояснює, що у цій справі підставою для здійснення ним представництва в суді інтересів держави в особі міністерства є порушення інтересів держави щодо збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища та права суспільства на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.
Сервіси для юристів