ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 березня 2015 року м. Київ К/9991/60126/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.,
при секретарі Скавуляк Т.В.,
за участю представника управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова Компій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 03.04.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до Сихівського районного суду м. Львова з позовом до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 03.04.2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова провести перерахунок пенсії ОСОБА_3 з врахуванням до загального стажу роботи часу перебування в засланні у потрійному розмірі та збільшення пенсії на 50% від величини мінімальної пенсії за віком з 01.08.2011 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області виплачувати ОСОБА_3 пенсію з врахуванням до загального стажу роботи часу перебування в засланні у потрійному розмірі та збільшення пенсії на 50% від величини мінімальної пенсії за віком з 01.08.2011 року.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова було залишено без задоволення, а постанову Сихівського районного суду м. Львова від 03.04.2012 року - без змін.
У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Сихівського районного суду м. Львова від 03.04.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Сихівського районного суду м. Львова від 03.04.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
ОСОБА_3 подано заперечення на касаційні скарги, в яких він просить залишити касаційні скарги управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи, заперечення на них, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 у віці трьох років разом з матір'ю ОСОБА_4 та сестрою ОСОБА_5 17.12.1945 року з с. Бортятино Судово-Вишнянського (нині Мостиського) району Львівської області за рішенням Особливої наради при НКВС СРСР були виселені на спецпоселення в Комі АРСР з конфіскацією майна, з якого звільнені 03.03.1956 року.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 16.05.2011 року ОСОБА_3 визнано особою, яка необґрунтовано піддана покаранню позасудовим органом та реабілітована за статтею 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», реабілітованими вважають осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини».
Згідно із пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначені пенсії підвищуються громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Оскільки, відповідно до рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16.05.2011 року ОСОБА_3 відноситься до реабілітованих, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивач має право на підвищення пенсії на 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
ОСОБА_3, перебуваючи на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова, отримує підвищення до пенсії у розмірі 54,50 грн., відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», як громадянин, який необґрунтовано зазнав політичних репресій і згодом був реабілітований.
Згідно із пунктом 6 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до прийняття відповідного Закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Сервіси для юристів