ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 лютого 2014 року м. Київ К/800/66613/13
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,
секретар судового засідання Василенко І.О.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення коштів за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року,
в с т а н о в и л а:
В квітні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у грудні 2011 року під час реєстрації придбаного позивачем легкового автомобіля УДАІ МВС України в Житомирській області, посилаючись на пункт 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740, зобов'язало її сплатити 6845 грн збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. На думку ОСОБА_1, такі дії відповідача суперечать пункту 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР, яким передбачено сплату збору саме при відчуженні автомобіля, а не придбанні. Просила визнати протиправними дії УДАІ МВС України в Житомирській області; стягнути з ГУ ПФ України в Житомирській області через ГУ ДКС України в Житомирській області примусово сплачену позивачем суму збору в розмірі 6913 грн (6845 грн + 68 грн послуги банку).
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ГУ ПФ України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 6845 грн через ГУ ДКС України в Житомирській області. Присуджено ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у розмірі 107,30 грн з Державного бюджету України, зобов'язавши орган Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків ГУ ПФ України в Житомирській області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року апеляційну скаргу ГУ ДКС України в Житомирській області було залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2013 року касаційну скаргу ГУ ПФ України в Житомирській області було відхилено, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року заяву ГУ ПФ України в Житомирській області задоволено частково. Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2013 року в частині стягнення з ГУ ПФ України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 суми сплаченого нею збору на обов'язкове державне пенсійне страхування скасовано, справу в цій частині направлено на новий касаційний розгляд.
Вказуючи на допущені, на думку ГУ ПФ України в Житомирській області, судами порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Під час розгляду справи по суті судом першої інстанції встановлено, що 12 грудня 2011 року позивач придбала автомобіль Ford Kuga 2.0 140PS Stage V with DPF за ціною 273800,00 грн на підставі Договору купівлі-продажу автомобіля ММГ 260/11 від 12 грудня 2011 року. При реєстрації вказаного автомобіля в органах ДАІ 13 грудня 2011 року позивачем сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3% від вартості автомобіля в сумі 6845,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату збору № 42 від 13 грудня 2011 року.
Відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що сплата збору всупереч наведеній нормі Закону № 400/97-ВР особою, яка не належить до його платників, є помилковою сплатою.
Зазначена правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду України від 26 лютого 2013 року, прийнятій у справі № 21-29а13 за позовом Особи до УПФ України у м. Тернополі, третя особа - УДК України в м. Тернополі, про стягнення незаконно отриманого 3 % збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля.
Водночас рішення суду першої інстанції щодо можливості повернення безпідставно сплаченого позивачем збору шляхом стягнення його суми з ГУ ПФ України в Житомирській області не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на наступне.
За правилами частини третьої статті 3 Закону № 400/97-ВР платники збору при відчуженні легкових автомобілів сплачують цей збір на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.
Механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету, закріплено у Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженому наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226 (чинному на час виникнення спірних відносин), пунктами 3, 5 якого передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державного казначейства України з відповідних рахунків, відкритих в цих органах, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету або поданням платника податків, зборів (обов'язкових платежів)
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» від 16 лютого 2011 року № 106 з огляду на коди бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року № 11, органом, який забезпечує здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного бюджету збору під час набуття права власності на легкові автомобілі, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного бюджету, визначено Пенсійний фонд України.
При цьому частиною другою статті 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV закріплено правило, згідно з яким кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються відповідно до частини першої статті 73 цього Закону на виплату пенсій, надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду України; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду України.
Враховуючи наведене, збір, помилково зарахований до спеціального фонду державного бюджету внаслідок сплати особою, яка не є суб'єктом цього збору, не підлягає стягненню із контролюючого органу - Пенсійного фонду України, оскільки такий спосіб відновлення порушеного права суперечить встановленому законодавством порядку повернення помилково сплачених чи зарахованих до бюджету обов'язкових платежів.
Сервіси для юристів