ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"19" січня 2016 р. м. Київ К/800/246/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої судді: Калашнікової О.В.,
суддів: Васильченко Н.В.,
Леонтович К.Г.,
при секретарі: Маджар О.М.,
за участю
представника позивача Рак В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції в Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2014 року у справі № 813/7860/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Яричів" до Державної екологічної інспекції в Львівській області про визнання протиправними дій, -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Яричів" звернулося з позовом до Державної екологічної інспекції в Львівській області в якому просило: визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Львівській області по складанню та направленню на адресу "Товариства з обмеженою відповідальністю "Яричів" претензії №1009 від 19.09.2013 та по складанню розрахунку розміру відшкодування-збитків до претензії №1009 від 19.09.2013р.; визнати протиправною та скасувати вимогу Державної екологічної інспекції у Львівській області, викладену у формі претензії від №1009 від 19.09.2013р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані дії та вимога прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права, а тому є незаконними.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2014 року, позовні вимоги задоволені повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна екологічна інспекція в Львівській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судом та обґрунтованість застосування норм матеріального права до вирішення спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Львівській області з 07.08.2013р. по 27.08.2013р. проведена планова перевірка дотримання товариством з обмеженою відповідальністю "Яричів" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, про що складено Акт № 1581/04/.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 06.09.2013 р. складений розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільного документа - спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) для видобування прісної підземної води ТзОВ "Яричів" з власного підземного водозабору розташованого на території Новояричівської селишної ради на суму 408617,77 грн. та скеровано 19.09.2013 року позивачеві претензію №09-8702 про відшкодування збитків у сумі 408617,77 грн., заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства.
Підставою для складання спірного розрахунку та направлення позивачеві претензії став викладений у акті перевірки висновок відповідача про здійснення позивачем з 08.08.2011р, по 08.05.2012р. забору 8579 тис. м. куб підземних вод загальнодержавного значення при відсутності спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням права державної власності на надра та порушенням вимог статей 19, 23, 65 Кодексу України про надра, чим заподіяно державі збитків в сумі 408617,77 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що товариство не перевищує встановлену статтею 23 Кодексу України про надра продуктивність водозабору підземних вод (300 куб. м на добу) для господарсько-побутових потреб, а тому має право видобувати воду без спеціального дозволу.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статей 46, 48 ВК водокористування може бути двох видів - загальне або спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини першої статті 44, стаття 49 ВК).
Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21).
Сервіси для юристів