ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 460/20762/23
адміністративне провадження № К/990/17159/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Єресько Л.О.,
Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 (головуючий суддя - Курилець А.Р., судді - Мікула О.І., Пліш М.А.)
у справі № 460/20762/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення з ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку при звільненні зі служби;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 235 162, 22 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач указує, що при звільненні відповідач не провів повний розрахунок з позивачем. Зауважує, що судовим рішенням у справі № 460/25304/22 установлено протиправність дій відповідача щодо ненарахування та невиплати належного позивачу грошового забезпечення при звільненні, зобов`язано відповідача виплатити належне позивачу грошове забезпечення. На виконання указаного судового рішення 30.08.2023 відповідач виплатив позивачу належне грошове забезпечення. Оскільки належне позивачу грошове забезпечення не було виплачено відповідачем у строки, визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України, позивач вважає, що у нього наявне право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення, передбачене статтею 117 Кодексу законів про працю України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення з ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку при звільненні зі служби. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 232 361, 55 грн (сума вказана без утримання обов`язкових платежів та зборів). В решті позовних вимог відмовлено.
4. При ухваленні рішення суд першої інстанції вказав на порушення відповідачем строку виплати належних позивачу при звільненні сум, що є підставою для настання для відповідача відповідальності, визначеної статтею 117 Кодексу законів про працю України. Врахувавши істотність частки складових грошового забезпечення в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку при звільнення, суд першої інстанції виснував, що за 1632 календарні дні затримки розрахунку при звільненні на користь позивача підлягає стягненню сума відшкодування у розмірі 232 361, 25 грн.
5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі № 460/20762/23 змінено, зазначивши середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 76 633, 08 грн. У решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі № 460/20762/23 залишено без змін.
6. Апеляційний суд підтримав позицію суду першої інстанції про порушення відповідачем строків розрахунку при звільненні позивача. Проте, на відміну від суду першої інстанції, вважав, що до спірних правовідносин застосуванню підлягає стаття 117 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, якою середній заробіток за час затримки розрахунку обмежено шістьма місяцями.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Сервіси для юристів