ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 140/5414/24
адміністративне провадження № К/990/7087/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І. В.,
суддів: Білак М. В., Мельник-Томенко Ж. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року (суддя О. О. Андрусенко) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2025 року (головуючий суддя І. І. Запотічний, судді: І. В. Глушко, О. І. Довга) у справі № 140/5414/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся в суд з позовом до Пенсійного фонду України (далі - відповідач 1, ПФУ), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ у Волинській області) про: визнання протиправним та скасування наказу ПФУ від 22 квітня 2024 року № 126-О про звільнення позивача з посади начальника ГУ ПФУ у Волинській області у зв`язку з досягненням ним 65-річного віку; поновлення на посаді начальника ГУ ПФУ у Волинській області; стягнення з ГУ ПФУ у Волинській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом ПФУ № 126-О від 22 квітня 2024 року його 22 квітня 2024 року звільнено з посади начальника ГУ ПФУ у Волинській області у зв`язку із досягненням ним 65-річного віку на підставі пункту 7 частини першої та частини четвертої статті 83 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII).
3. Вказаний наказ вважає незаконним та зазначає, що досягнення ним 65-річного віку не є безумовною підставою для припинення його державної служби, оскільки законодавцем передбачено наявність можливості її продовження до досягнення особою 70 років за рішенням суб`єкта призначення.
4. Зазначає, що 12 квітня 2024 року він подав до ПФУ заяву з проханням продовжити йому строк перебування на державній службі до 20 квітня 2025 року, відповідно до частини четвертої статті 83 Закону № 889-VIII, однак вона залишена без розгляду. 16 квітня 2024 року він повторно подав заяву аналогічного змісту та додав до неї інформацію про результати роботи за 2023 рік та за І квартал 2024 року, біографічну довідку, проте відповідач-1 прийняв спірний наказ про звільнення з державної служби.
5. Зважаючи на встановлену Законом № 889-VIII можливість продовження державної служби після досягнення 65-річного віку та на подання ним заяви про намір подальшого її проходження, відсутність доказів щодо її розгляду, оцінки результатів роботи в ГУ ПФУ у Волинській області станом на час прийняття спірного наказу, вважає, що відповідач-1 позбавив його права доступу до державної служби.
6. Позивач також зазначив, що відповідач-1 звільнив його з державної служби без погодження з Міністром соціальної політики України, чим порушив вимоги пункту 8 частини другої статті 18, пункту 16 частини четвертої статті 18 Закону України від 17 березня 2011 року № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» (далі - Закон № 3166-VI), підпункту 13 пункту 10 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2017 року № 423, підпункту 7 пункту 11 Положення про Пенсійний фонд України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
7. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2025 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.
8. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що продовження граничного віку перебування на державній службі є правом суб`єкта призначення, а не його обов`язком. Відповідне рішення приймається з урахуванням принципу доцільності та необхідності продовження роботи особою, що досягла 65- річного віку, виключно у зв`язку із потребами служби.
9. Така обставина як бажання особи продовжити службу після досягнення нею 65-річного не є достатньою самостійною підставою для продовження державної служби після досягнення особою граничного віку перебування на службі.
10. ПФУ прийняв наказ про звільнення позивача без належного розгляду його заяви про продовження строку перебування на державній службі, оскільки Законом № 889-VIII не передбачено необхідності приймати окреме рішення щодо заяви про намір продовжити державну службу, на переконання суду, сам наказ про звільнення і є результатом розгляду вищевказаної заяви позивача.
11. Суди попередніх інстанцій вказали, що положення пункту 7 частини 1 статті 83 Закону № 889-VIII щодо припинення державної служби у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку є імперативним та у разі неприйняття суб`єктом призначення рішення про продовження строку перебування на державній службі є безумовною підставою для звільнення такої особи у визначену дату.
12. Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відсутність на дату звільнення позивача погодження Міністра соціальної політики України не може бути підставою для невиконання вимог Закону № 889-VIII суб`єктом призначення, який прийняв відповідне рішення щодо позивача в межах своїх повноважень, та вчинив необхідні дії для отримання відповідного погодження від Міністра соціальної політики України.
13. Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), надіславши її 17 лютого 2025 року засобами поштового зв`язку.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог
14. На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права.
15. Зазначає, що нормами статті 83 Закону № 889-VІІІ передбачено продовження проходження служби державного службовця за його згодою після досягнення 65-річного віку, але не більше як до досягнення ним 70-річного віку без звільнення такого державного службовця за рішенням керівника. Тобто законодавчо визначений граничний термін перебування на державній службі - 70 років.
16. На думку скаржника, досягнення ним 65-річного віку не є безумовною підставою для припинення державної служби, оскільки законодавець передбачив наявність можливості її продовження до досягнення особою 70 років за рішенням суб`єкта призначення.
Сервіси для юристів