ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 620/8115/25
адміністративне провадження № К/990/18669/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року (головуючий суддя Єгорова Н.М., судді: Сорочко Є.О., Собків Я.М.) у справі №620/8115/25 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Чернігівській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 лютого 2025 року №3600/Ж10/25-01-09-01-02, №3602/Ж10/25-01-09-01-02, №3603/Ж10/25-01-09-01-02.
Позовні вимоги мотивовані необґрунтованістю спірних рішень, оскільки прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття (не встановлено обставини щодо одержання позивачем розпорядження про анулювання ліцензії), а також порушена процедура проведення перевірки (під час проведення фактичної перевірки була підміна одного виду перевірки іншим), що суперечить положенням Податкового кодексу України.
Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 29 жовтня 2025 року позов задовольнив.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що перевірка даних за минулий період часу та перевірка даних згідно інформації, яка зберігається в СОД РРО, носить характер документальної перевірки, тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для складання акта перевірки та можливого застосування на його підставі штрафних санкцій. У зв`язку з цим, суд першої інстанції виснувався, що проведення фактичної перевірки за період діяльності, що перевіряється згідно статті 102 ПК України, носить характер документальної перевірки, підстави, порядок призначення та проведення якої врегульовані іншими нормами ПК України, а саме статтями 77-79 означеного Кодексу.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 березня 2026 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року скасував. Ухвалив нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковим кодексом не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім ст.102 Податкового кодексу (не пізніше 1095 днів). Також апеляційний суд зазначив, що відсутні і будь-які обмеження або заборона у використанні під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених ПК України податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені ПК або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи. Використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.
Щодо доводів позивача про те, що відповідачем не надано доказів надсилання позивачу розпоряджень про анулювання ліцензій, зокрема в електронній формі засобами електронного зв`язку, як і доказів що підтверджували дату одержання та ознайомлення позивача з відповідними розпорядженнями саме 24 листопада 2023 року, то суд апеляційної інстанції їх відхилив, зазначивши про те, що в матеріалах справи наявні витяги з розпоряджень про анулювання ліцензій від 24 листопада 2023 року №373/Р, №374/Р, №375/Р направлені в електронній формі до електронного кабінету позивача 24 листопада 2023 року о 13:12 год, що підтверджується наданими відповідачем роздруківками.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції вказуючи про те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм матеріального права та процесуального права.
Підставою касаційного оскарження позивач визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 квітня 2025 року у справі №560/6736/24, від 05 травня 2025 року у справі №520/18946/23, від 20 лютого 2025 року у справі №380/23017/23, від 23 жовтня 2024 року у справі №380/11112/23, від 06 липня 2023 року у справі №380/7418/22 щодо застосування статті 42 Податкового кодексу України, статті 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Зокрема, позивач пояснює, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» та є доступним в електронному кабінеті. Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків.
Крім того, позивач акцентує увагу на порушенні контролюючим органом процедури проведення фактичної перевірки, оскільки її результати мають відображати стан дотримання законодавства саме на день перевірки. На переконання позивача, перевірка даних за минулий період у рамках фактичної перевірки свідчить про вихід контролюючим органом за межі предмета фактичної перевірки та використання для висновків акта перевірки документів та інформації з системи ЄРАН, які не підлягають дослідженню в межах фактичних перевірок. Отримання інформації з власних програм контролюючого органу не є предметом фактичної перевірки, що здійснюється за місцем проведення господарської діяльності.
Верховний Суд ухвалою від 06 травня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій встановили такі обставини справи.
11 лютого 2025 року Головним управлінням ДПС у Чернігівській області, на підставі наказів від 11 лютого 2025 року № 312-п, №313-п, №314-п проведено фактичні перевірки господарських одиниць ФОП ОСОБА_1 за адресами АДРЕСА_1 , за результатами яких складено відповідні акти від 11 листопада 2025 року №2399/Ж5/25-01-09-01-02, №2397/Ж5/25-01-09-01-02, №2400/Ж5/25-01-09-01-02.
На підставі вказаних актів перевірки, ГУ ДПС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення - рішення 27 лютого 2025 року:
1) №3600/Ж10/25-01-09-01-02, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення ч. 20 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 розд. 2 Податкового кодексу України та п. 13 ч. 2 ст. 73 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", застосовано штраф, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 210426,00 грн;
2) №3602/Ж10/25-01-09-01-02, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення ч. 20 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 розд. 2 Податкового кодексу України та п. 13 ч. 2 ст. 73 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" застосовано штраф у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 191646,00 грн;
Сервіси для юристів