ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 серпня 2016 року м. Київ справа № 800/279/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді суддів Кравцова О.В., Гончар Л.Я., Єрьоміна А.В., Розваляєвої Т.С., Стрелець Т.Г., секретар судового засідання Корінець Ю.О. за участю: позивача ОСОБА_6, представника відповідача Біркіної А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про визнання незаконним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
В травні 2016 року ОСОБА_6 (надалі також - позивач) звернувся до Вищого адміністративного суду України із позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (надалі - відповідач, ВККС України, Комісія), в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Комісії від 8 квітня 2016 року про надання рекомендації на переведення його як судді Дніпровського районного суду м. Херсона на посаду судді Генічеського районного суду Херсонської області.
Позовну заяву обґрунтовував тим, що Комісія, при прийнятті оскаржуваного рішення, порушила процедуру, передбачену Положенням про порядок переведення судді до іншого суду того самого рівня у випадку реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 23 жовтня 2015 року № 68/зп-15.
Також позивач зазначив, що переведення до іншого суду здійснено без його вільної згоди, чим порушено гарантії незалежності суддів, права на працю та вільний вибір місця проживання, закріплені Конституцією і законами України.
Представником відповідача до суду були подані заперечення на даний адміністративний позов, в яких він просив відмовити в задоволенні позовних вимог, враховуючи, що Комісія приймала оскаржуване рішення в межах наданих їй повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Вказав, що прийняття оскаржуваного рішення обумовлено передусім Стратегією реформування судоустрою, судочинства і суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, затвердженою Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015. Окрім того, в запереченнях зазначалось, що за своєю природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження Комісії щодо внесення подання Президентові України є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу - Вищої кваліфікаційної комісії суддів України як постійно діючого органу у системі судоустрою України.
Позивач у судовому засіданні свої вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених в позові.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог. Вказав, що 21 березня 2016 року до відповідача надійшов лист Голови Ради суддів України Сімоненко В. від 18 березня 2016 року № 9рс-225/16, яким надавалась інформація, що може бути врахована Комісією при розгляді питання щодо переведення суддів, зокрема, Дніпровського районного суду м. Херсона.
Також представником Комісії було наголошено, що під час засідання 21 березня 2016 року члени Комісії та присутні заслухали виступ Голови Ради суддів України Сімоненко В., в якому вона окремо наголосила на роботу Дніпровського районного суду м. Херсона в цілому та порушення у діяльності цього суду, несприятливу робочу атмосферу, що склалася в суді, та вплив зазначеного не лише на роботу Дніпровського районного суду м. Херсона, а й на роботу суддів Херсонської області.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Третя особа надала до суду клопотання про розгляд даної адміністративної справи без її участі. Враховуючи вищевикладене, розгляд даної справи здійснюється за відсутності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Розглянувши матеріали справи та подані документи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, колегія суддів встановила наступне.
19 червня 2003 року ОСОБА_6 постановою Верховної Ради України № 1016-V обраний на посаду судді Дніпровського районного суду м. Херсона.
Указом Президента України від 19 січня 2016 року № 15/2016 ліквідовано районний суд м. Херсона, Комсомольський районний суд м. Херсона, Суворовський районний суд м. Херсона та утворено Херсонський міський суд Херсонської області.
22 лютого 2016 року позивач звернувся до Комісії із заявою про рекомендування його для переведення на вакантну посаду судді до іншого суду того ж рівня.
За результатами розгляду вищенаведеної заяви позивача, 8 квітня 2016 року відповідачем прийнято рішення № 40/пс-16 про рекомендування судді ОСОБА_6 для переведення на посаду судді Генічеського районного суду Херсонської області (надалі - Рішення № 40/пс-16).
Також, судом встановлено, що на час прийняття оскаржуваного рішення в Херсонському міському суді були наявні вакантні посади судді.
Не погоджуючись із Рішенням № 40/пс-16, позивач звернувся до суду.
Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведена законність прийнятого рішення, а тому Рішення № 40/пс-16 підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 53 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (надалі - Закон № 2453-VI; в редакції від 25 грудня 2015 року, що була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення) судді, який обіймає посаду безстроково, гарантується перебування на посаді судді до досягнення ним шістдесяти п'яти років, крім випадків звільнення судді з посади або відставки судді відповідно до цього Закону.
Суддю не може бути переведено до іншого суду без його згоди, крім переведення:
1) у разі реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду;
2) в порядку дисциплінарного стягнення.
Сервіси для юристів