ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"18" червня 2015 р. м. Київ К/800/52511/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 липня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року у справі за позовом Рівненського державного базового медичного коледжу до Державної фінансової інспекції у Рівненській області про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги, -
В С Т А Н О В И В:
15 травня 2014 року Рівненський державний базовий медичний коледж пред'явив позов до Державної фінансової інспекції у Рівненській області (далі - ДФІ у Рівненській області) про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 4, 5 вимоги ДФІ у Рівненській області про усунення виявлених порушень фінансової дисципліни від 21 березня 2014 року № 17-04-17/2467.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року, позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано в повному обсязі пункти 2, 4, 5 вимоги Державної фінансової інспекції у Рівненській області про усунення виявлених порушень фінансової дисципліни від 21 березня 2014 року № 17-04-17/2467.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.
У касаційній скарзі ДФІ у Рівненській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами встановлено, що з листопада 2013 року по лютий 2014 року (з призупиненням для проведення зустрічних звірок) відповідачем проведена ревізія фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01 січня 2010 року по 01 грудня 2013 року, про що складено акт від 11 лютого 2014 року №17-04-06/6.
Згідно акту ревізії, зокрема, виявлені порушення щодо не відшкодування до обласного бюджету 12300 грн. вартості навчання студента за державним замовленням, який не відпрацював за призначенням у державному секторі економіки; заниження плати за навчання у розмірі, нижчому ніж вартість, визначена розрахунками, що враховують економічно обґрунтовані витрати, пов'язані з їх наданням; затвердження та надходження плати за проживання у гуртожитках медколеджу у розмірах, менших ніж економічно обґрунтовані витрати (валові витрати), пов'язані з їх наданням.
21 березня 2014 року відповідачем винесено вимогу № 17-04-17/2467 про усунення позивачем виявлених порушень фінансової дисципліни, пунктами 2, 4, 5 якої, відповідно передбачено:
стягнути до обласного бюджету вартість навчання з випускника медколеджу 2011 року ОСОБА_4 в сумі 12300 гривень. В іншому випадку стягнути з винних осіб шкоду у порядку та розмірах, встановлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України;
стягнути з осіб, винних у заниженні плати за навчання на суму 206407,20 грн., шкоду у порядку та розмірах, встановлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України;
стягнути з осіб, винних у заниженні плати за проживання у гуртожитках на 17016,60 грн., шкоду у порядку та розмірах, встановлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України.
Приймаючи рішення про задоволення позову судом першої інстанції було проаналізовано спірні пункти вимоги ДФІ у Рівненській області від 21 березня 2014 року №17-04-17/2467.
Зокрема, аналізуючи пункт 2 вимоги, суд першої інстанції зробив висновок, що державним замовником є не позивач, а управління охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації, оскільки направлення на навчання видавалось управлінням охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації.
Крім того, суд наголосив, що жодним нормативно-правовим актом не визначено обов'язку та порядку стягнення навчальними закладами з випускників вартості навчання. Також суд звернув увагу, що відповідач зобов'язує позивача стягнути вартість навчання за державним замовленням до обласного бюджету, а не до державного, що є порушенням чинного законодавства.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, приймаючи вимогу до позивача в частині, за якою останній зобов'язаний стягнути з ОСОБА_4 вартість навчання за державним замовленням, діяв безпідставно та необґрунтовано.
Щодо пункту 4 вимоги суд першої інстанції зазначив, що визначення та затвердження плати за навчання проведено всесторонньо із врахуванням економічно-обґрунтованих (валових) витрат, тобто з дотриманням вимог Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами, затвердженого наказом Міністерства освіти України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 27 жовтня 1997 року № 383/239/131 (далі - Порядок № 383) і Порядку надання платних освітніх послуг державними та комунальними навчальними закладами, затвердженого спільним наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 23 липня 2010 року № 736/902/758 (далі - Порядок № 736).
Крім того, суд апеляційної інстанції наголосив, що зниження розміру плати позивачем в порівнянні до початкового розрахункового розміру не суперечить Порядку № 383 та Порядку № 736, адже цими Порядками не регламентовано, що розмір економічно обґрунтованих (валових) витрат не може бути збільшеним чи зменшеним в порівнянні до фактичних витрат попереднього звітного періоду та рівня інфляції.
Також судом встановлено, що фінансовим інспектором при здійсненні аналізу зроблені арифметичні помилки (невірно визначено розмір плати, термін навчання), які призвели до необґрунтованого включення до суми так званого «недоотримання доходів» на загальну суму 8969,7 гривень.
У зв'язку із цим, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимога відповідача щодо стягнення з осіб, винних у заниженні плати за навчання на суму 206 407, 2 грн. шкоди, є необґрунтованою.
Аналізуючи пункт 5 вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що встановлений наказом від 10 серпня 2010 року № 60-н розмір плати на рівні 155 грн. є економічно обґрунтованим, а його визначення проведено з дотриманням діючого на той час законодавства України.
Також суд першої інстанції вважав за необхідне зазначити, що у випадку встановлення порушень законодавства, відповідач має право пред'являти письмову вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства. Між тим, зміст вимоги відповідача повинен узгоджуватися з приписами чинного законодавства, що, зокрема, означає те, що вимога повинна містити вичерпну вказівку підконтрольному суб'єкту щодо вчинення дій, які відповідно до норм законодавства будуть направлені на усунення порушених вимог закону.
Сервіси для юристів