ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 червня 2014 року м. Київ К/800/21088/13
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
за участю секретаря Сватко А.О.,
та представників сторін:
позивача - Мельника О.Д.,
відповідача - Царука Д.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби (далі - ДПІ)
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.02.2013
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013
у справі № 2270/7679/12
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтек" (далі - Товариство)
до ДПІ
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.02.2013, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.08.2012 № 0004251600/2926.
У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що позивач не підтвердив право на податковий кредит по операціям з окремими контрагентами необхідними первинними документами, у зв'язку з чим з огляду на приписи підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню у повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові акти і відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що операції позивача з усіма задекларованими постачальниками мали безтоварний характер та не опосередковувалися дійсним рухом активів, що виключає законність відображення цих операцій у податковому обліку платника.
Товариством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивача зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.
Як вбачається з установлених судами обставин справи, ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності формування показників податкової звітності за липень, серпень, жовтень, листопад 2010 року та лютий, квітень, червень, липень 2011 року, оформлену актом від 22.05.2012 № 3399/15-2/31359725. За наслідками цієї перевірки (з урахуванням результатів процедури апеляційного оскарження) ДПІ було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 947 009 грн. (у тому числі 1 648 301 грн. за основним платежем та 298 708 грн. за штрафними санкціями).
Підставою для цього донарахування став висновок податкового органу про формування позивачем податкового кредиту за операціями, реальність виконання яких не підтверджується документально, з наступними контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Деюре Групп», товариством з обмеженою відповідальністю «Грунттекс», товариством з обмеженою відповідальністю «Заінгата», товариством з обмеженою відповідальністю «Йонассен експрес», товариством з обмеженою відповідальністю «Українська промислова компанія «Крок», приватним підприємством «Сім-Сім 2009», товариством з обмеженою відповідальністю «Форлайт», приватним підприємством «Рейсмет-Юг», товариством з обмеженою відповідальністю «Фаларіс», товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Групп Сервіс».
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який визначав порядок формування податкового кредиту до 31.12.2010) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Аналогічні за змістом приписи містяться у статті 198 Податкового кодексу України.
Сервіси для юристів