Постанова ВАСУ від 18.05.2026 року у справі №400/14430/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року

м. Київ

справа №400/14430/23

адміністративне провадження № К/990/16820/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І. В.,

суддів: Білак М. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року (cуддя-доповідач Джабурія О. В., судді: Кравченко К. В., Вербицька Н. В.) у справі № 400/14430/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, скаржниця) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просила:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови позивачці у виплаті грошового забезпечення разом з додатковою винагородою за період з 01 квітня 2022 року по 17 липня 2023 року;

- зобов`язати військову частини НОМЕР_1 видати наказ, яким внести зміни до наказу № 202 від 17 липня 2023 року, змінивши період, за який належить здійснити виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди у встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року ОСОБА_2 розмірах водію взводу морської піхоти роти морської піхоти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , зазначивши додатково період виплати з 01 квітня 2022 року по 17 липня 2023 року.

2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що її чоловік ОСОБА_2 проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до акта настання смерті від 28 червня 2022 року встановлено, що 08 березня 2022 року близько 09 годин у зоні бойових дій у населеному пункті Іванівка Донецької області, під час виконання військового обов`язку по захисту Батьківщини та територіальній цілісності, відсічі і стримуванні збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації ОСОБА_2 загинув. Позивачка отримала про це сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_1 18 лютого 2023 року. У подальшому звернулася до Корабельного суду м. Миколаєва та в судовому порядку встановила факт смерті чоловіка. ОСОБА_2 звільнено з військової частини НОМЕР_1 лише 17 липня 2023 року у зв`язку зі смертю. Позивачка вважає, що оскільки юридично факт смерті її чоловіка встановлено 23 березня 2023 року, а зі служби він звільнений 17 липня 2023 року, то до часу звільнення зі служби, відповідач повинен нараховувати йому грошове забезпечення.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

4. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 у період з 08 березня 2022 року по 17 липня 2023 року не перебував у статусі безвісно відсутнього, а за таких обставин у відповідача не було жодних підстав для нарахування йому грошового забезпечення з 01 квітня 2022 року.

5. Не погоджуючись із рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду, позивачка подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

6. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті грошового забезпечення разом з додатковою винагородою за період з 01 квітня 2022 року по 01 липня 2022 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 видати наказ, яким внести зміни до наказу № 202 від 17 липня 2023 року, змінивши період за який належить здійснити виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди у встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року розмірах водію взводу морської піхоти роти морської піхоти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , зазначивши додатково період виплати з 01 квітня 2022 року по 01 липня 2022 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

7. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з моменту складання акта про настання смерті військовослужбовця (в умовах воєнного стану) військовою частиною НОМЕР_2 документально засвідчено факт смерті військовослужбовця. А тому до складання вищезазначеного акта військова частина НОМЕР_2 повинна була нараховувати грошове забезпечення солдату ОСОБА_2 у визначеному розмірі.

8. П`ятий апеляційний адміністративний суд додатковою постановою від 04 березня 2025 року заяву позивачки про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Ухвалено по справі додаткове судове рішення, яким стягнуто з військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

9. Не погоджуючись із постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року, позивачка звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

10. На обґрунтування касаційної скарги позивачка зазначила, що суд апеляційної інстанції дійшовши висновку, що грошове забезпечення військовослужбовця повинно нараховуватись та виплачуватись до моменту складання акта про настання смерті, фактично проігнорував положення інструкцій з організації обліку особового складу Збройних Сил України, відповідно до яких військовослужбовець, перебуваючи у списку особового складу військової частини, повинен обліковуватись та мати певний статус. Від наявності певного статусу та обліку військовослужбовця в списку особового складу залежить застосування положень: Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року № 745/32197 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 260); Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісти відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 (далі - Порядок № 884); Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

11. На думку позивачки, суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до пункту 7.2 Розділу VII Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 26 травня 2014 року № 333 смерть (загибель) військовослужбовця повинна бути зареєстрована в органах ДРАЦС, а для тих, які перебувають за кордоном, - у дипломатичних представництвах (консульських установах) України.

12. Посилається на те, що виплата грошового забезпечення здійснюється, зокрема у разі визнання військовослужбовця у встановленому законом порядку померлим.

13. Суд апеляційної інстанції у цій справі фактично надав перевагу акта про встановлення смерті особи, складеному через три місяці після ймовірної загибелі військовослужбовця над рішенням суду про встановлення факту смерті особи. Також безпідставно вважав доведеною обставину не перебування її чоловіка в статусі безвісно відсутнього.

14. Позивачка вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про неперебування її чоловіка у статусі безвісно відсутнього є необґрунтованим, передчасним та таким, що зроблений за відсутності повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення цієї справи.