ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2026 року
м. Київ
справа № 160/24459/23
адміністративне провадження № К/990/54749/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Коваленко Н.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №160/24459/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгруп»
до Криворізької міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення,
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгруп» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року (у складі судді Горбалінського В.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року (колегія у складі: головуючого судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.), -
В С Т А Н О В И В:
Вступ
Під час розгляду цієї справи постало питання про те, чи порушені у спірних правовідносинах права та інтереси позивача рішенням органу місцевого самоврядування про надання повноважень секретарю міської ради щодо укладення і підписання договорів, об`єктами яких є земельні ділянки, та чи підлягають такі права та інтереси захисту адміністративним судом.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промгруп» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Криворізької міської ради (далі - відповідач, КМР), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення КМР від 27 січня 2016 року №285 «Про надання повноважень про укладення і підписання договорів про оренду земельних ділянок, їх купівлі продажу, інших цивільно-правових угод, об`єктами яких є земельні ділянки».
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Товариство орендує у КМР земельну ділянку, в свою чергу договір оренди цієї земельної ділянки від імені КМР підписаний секретарем міської ради Маляренком С.В. Позивач наголошує, що Законом України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) та іншими законами України не передбачено повноважень міської ради щодо вирішення питань зміни порядку представництва органу місцевого самоврядування у відносинах з іншими особами, а також і вирішення питань передоручення іншій особі повноважень міського голови.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року, у задоволенні позову Товариства відмовлено повністю.
4. Ухвалюючи рішення, вказаний суд виходив з того, що Земельний кодекс України, який регулює земельні відносини, та Закон №280/97-ВР не містять заборони секретарю міської ради від імені відповідної міської ради бути учасником земельних відносин з іншими суб`єктами таких відносин, у тому числі укладати відповідні договори. Як наслідок, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення КМР, визнавши його підписання уповноваженою на те особою.
5. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 27 лютого 2024 року залишив без змін рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року.
6. Натомість таке своє рішення апеляційний суд обґрунтував тим, що прийняття оскаржуваного рішення КМР відбулося з метою розподілу організації роботи між міським головою та секретарем ради. Також зазначив, що позов Товариства фактично направлений на встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень - секретаря міської ради щодо підписання договорів оренди, в той час як Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі №820/3713/17 звернула увагу, що компетенційними є спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень. Позивач у цій справі не є суб`єктом владних повноважень, а отже, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред`явлення цього позову.
7. Верховний Суд в постанові від 23 січня 2025 року, направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вказав на передчасність висновків останнього, адже, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не навів жодних мотивів, за яких він погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову; не взяв до уваги безпосередній предмет позову, яким є рішення суб`єкта владних повноважень, а не встановлення наявності/відсутності компетенції суб`єкта владних повноважень; не надав оцінку доводам учасників справи по суті оскаржуваного рішення, а також обставинам, на які вони посилаються.
8. За результатами повторного перегляду судового рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 22 травня 2025 року змінив рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року в частині обґрунтування його висновків, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
9. Апеляційний суд зважив на позицію суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, проте зазначив, що в порядку адміністративного судочинства можуть бути захищені лише реальні права чи інтереси фізичної або юридичної особи, які порушені діями, бездіяльністю чи рішенням суб`єкта владних повноважень. Водночас оскаржуване рішення КМР жодним чином не впливає на права, інтереси чи діяльність позивача в межах спірних правовідносин, не порушує їх, а позовні вимоги, які є предметом розгляду у цій справі, фактично заявлені на майбутнє.
Сервіси для юристів