ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"18" травня 2016 р. м. Київ К/800/28317/15
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого: Штульман І.В. (доповідач),
суддів: Олексієнка М.М.,
Ситникова О.Ф., -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України у Верховинському районі Івано-Франківської області про визнання незаконними дій та зобов'язання до вчинення дій, за касаційною скаргою УПФ України у Верховинському районі Івано-Франківської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2015 року, -
встановив:
У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до УПФ України у Верховинському районі Івано-Франківської області, в якому просить: визнати незаконними дії щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років на підставі статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ); зобов'язати призначити таку пенсію, зарахувавши у стаж роботи, який дає право на призначення цього виду пенсії, половину періоду навчання у Івано-Франківському сільськогосподарському технікумі з 1 вересня 1991 року по 3 липня 1993 року.
Постановою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2014 року позов задоволено. Визнано незаконними дії УПФ України у Верховинському районі Івано-Франківської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років на підставі статті 501 Закону № 1789-ХІІ. Зобов'язано відповідача: зарахувати у стаж роботи позивача період, який дає право на отримання пенсії за вислугу років відповідно до статті 501 Закону № 1789-ХІІ, половину періоду навчання у Івано-Франківському сільськогосподарському технікумі з 1 вересня 1991 року по 3 липня 1993 року; призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років відповідно до вимог статті 501 Закону № 1789-ХІІ у розмірі, визначеному цією статтею.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2015 року постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2014 року скасовано в частині зобов'язання до вчинення дій та прийнято в цій частині нову постанову, якою вказані вимоги задоволено частково. Зобов'язано УПФ України у Верховинському районі Івано-Франківської області: зарахувати ОСОБА_2 до вислуги років, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 501 Закону № 1789-ХІІ, половину строку навчання у Івано-Франківському сільськогосподарському технікумі з 1 вересня 1991 року по 31 березня 1993 року; призначити з 20 березня 2014 року та виплатити позивачеві пенсію за вислугу років відповідно до статті 501 Закону № 1789-ХІІ у розмірі визначеному цією статтею. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У решті постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2014 року залишено без змін.
У касаційній скарзі УПФ України у Верховинському районі Івано-Франківської області, посилаючись на порушення норм права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2015 року та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Суди встановили, що позивач ОСОБА_2 навчалася у Івано-Франківському сільськогосподарському технікумі у період з 1 вересня 1991 року по 3 липня 1993 року за спеціальністю «правознавство», у період з 1 квітня 1993 року до 11 березня 1999 року працювала у Верховинському районному суді Івано-Франківської області (до 20 жовтня 1997 року на посаді судового розпорядника, а потім - судовим виконавцем), з 12 березня 1999 року по 29 грудня 2001 року - державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Верховинського районного управління юстиції Івано-Франківської області, з 2 січня 2002 року - помічником прокурора Верховинського району Івано-Франківської області, з 27 липня 2004 року - старшим помічником прокурора Верховинського району Івано-Франківської області, з 6 червня 2012 року - старшим прокурором прокуратури Верховинського району Івано-Франківської області, з 1 листопада 2012 року - старшим прокурором прокуратури Косівського району Івано-Франківської області, з 8 квітня 2013 року - старшим прокурором прокуратури Верховинського району Івано-Франківської області.
20 березня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до УПФ України у Верховинському районі Івано-Франківської області із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років згідно статті 501 Закону № 1789-ХІІ.
Відповідно до протоколу засідання комісії по розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та відмовою у призначенні пенсій УПФ України у Верховинському районі Івано-Франківської області від 19 червня 2014 року позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, враховуючи, що стаж роботи за вислугу років становить 20 років 11 місяців 19 днів при необхідному 21 рік 6 місяців.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, ОСОБА_2 звернулася до суду з цим позовом.
Предметом спору у справі є право осіб, коло яких визначено статтею 501 Закону № 1789-ХІІ, на пенсійне забезпечення за вислугу років.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що технікум відноситься до вищих навчальних закладів, а тому навчання в ньому ОСОБА_2 з 1 вересня 1991 року по 3 липня 1993 року дає підстави для зарахування половини вказаного періоду у стаж роботи позивача, який дає право на отримання пенсії за вислугу років відповідно до статті 501 Закону № 1789-ХІІ.
Скасовуючи в частині постанову суду першої інстанції апеляційний суд врахував дату звернення позивача із заявою до відповідача (20 березня 2014 року) і визначив, що саме з цієї дати слід призначити та виплачувати пенсію за вислугу років, зобов'язавши УПФ України у Верховинському районі Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_2 до вислуги років, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 501 Закону № 1789-ХІІ, половину строку навчання у Івано-Франківському сільськогосподарському технікумі з 1 вересня 1991 року по 31 березня 1993 року.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів, мотивуючи це наступним.
Для того щоб установити, чи зараховується до вислуги років позивача строк навчання у технікумі, необхідно з'ясувати зміст таких понять, як «трудовий стаж», «спеціальний стаж» та «вислуга років».
Згідно абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому частиною 4 цієї ж статті визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «стаж страховий», оскільки до першого включаються також періоди суспільно-корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Сервіси для юристів