ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 травня 2015 року м. Київ справа № 800/101/15
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддів при секретарі судового засідання за участю представників громадської організації «Союз матерів «Захист» громадської організації «Правда» Президента України Верховної ради УкраїниЗаяць В.С. - (суддя-доповідач) Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Логвиненка А.О., Зубенка Д.В., Курамшиної Н.М., Швеця О.Г., Целовальніченко Н.Є., Капустюка А.А., Гуцала Д.С., Лаптієва А.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом громадської організації «Союз матерів «Захист» до Президента України та Верховної Ради України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача громадська організація «Правда» про визнання бездіяльності Президента України протиправною та зобов'язання Президента України та Верховної Ради України вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
26 березня 2015 року громадська організація «Союз матерів «Захист» пред'явила позов до Президента України та Верховної Ради України про
визнання протиправною бездіяльності Президента України щодо незастосування (неорганізації) у передбачений законом спосіб оборони України шляхом прийняття передбаченого частиною 1 статті 4 Закону України «Про оборону України» рішення про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та подання цього рішення (Указу) Верховній Раді України на затвердження;
визнання протиправною бездіяльності Президента України щодо незастосування (неорганізації) у передбачений законом спосіб оборони України шляхом прийняття передбаченого частиною 1 статті 4 Закону України «Про оборону України» рішення про застосування (використання) Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України та подання цього рішення (Указу) Верховній Раді України на схвалення;
визнання протиправною бездіяльності Президента України щодо незастосування (неорганізації) у передбачений законом спосіб оборони України шляхом внесення до Верховної Ради України передбаченого частиною 1 статті 4 Закону України «Про оборону України» подання про оголошення стану війни;
зобов'язання Президента України застосувати (організувати) у передбачений законом спосіб оборону України та невідкладно прийняти передбачене частиною 1 статті 4 Закону України «Про оборону України» рішення про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях і подати це рішення (Указ) Верховній Раді України на затвердження;
зобов'язання Президента України застосувати (організувати) у передбачений законом спосіб оборону України та невідкладно прийняти передбачене частиною 1 статті 4 Закону України «Про оборону України» рішення про застосування (використання) Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, і подати це рішення (Указ) Верховній Раді України на схвалення;
зобов'язання Президента України застосувати (організувати) у передбачений законом спосіб оборону України та невідкладно внести до Верховної Ради України передбачене частиною 1 статті 4 Закону України «Про оборону України» подання про оголошення стану війни;
зобов'язання Верховної Ради України у встановлений Конституцією України дводенний строк з моменту звернення Президента України розглянути питання про затвердження Указу про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та невідкладно після звернення Президента України розглянути питання про оголошення за поданням Президента України стану війни, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань.
В судовому засіданні представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, підтримали позовні вимоги та просили ухвалити рішення про задоволення позовних вимог повністю.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представники громадської організації «Союз матерів «Захист», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача громадської організації «Правда», посилаючись на статтю 4 Закону України «Про оборону України», зазначили, що в зв'язку із неприхованою агресією, захопленням російською стороною території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя та із різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки у південних і східних регіонах держави внаслідок втручання Російської Федерації у внутрішні справи України, не видавши Указ про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та про застосування (використання) Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, не подавши цих Указів Верховній Раді України на затвердження, а також не прийнявши подання про оголошення стану війни, Президент України допустив протиправну бездіяльність.
Верховна Рада України у встановлений Конституцією України дводенний строк з моменту звернення Президента України зобов'язана розглянути питання про затвердження Указу про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та невідкладно після звернення Президента України розглянути питання про оголошення за поданням Президента України стану війни, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань.
Представник Президента України, заперечуючи проти позову, зазначив, що прав чи законних інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин Президентом України не порушено, в зв'язку із чим просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник Верховної Ради України також заперечував проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не наведено жодного доказу порушення його прав чи законних інтересів у сфері публічно-правових відносин Верховною Радою України.
Заслухавши представників позивача, третьої особи, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Статтею 102 Конституції України передбачено, що Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Статтею 106 Конституції України визначені повноваження Президента, зокрема у сфері національної безпеки, оборони та військової політики.
Відповідно до пунктів 1, 17, 18, 19, 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; очолює Раду національної безпеки і оборони України; вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Закон України «Про оборону України» (в редакції від 12 лютого 2015 року) встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов'язки громадян України у сфері оборони.
Статтею 4 Закону України «Про оборону України» передбачено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії.
З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про оборону України» Президент України здійснює повноваження у сфері оборони відповідно до Конституції України. Повноваження Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України визначаються законами.
Сервіси для юристів