ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2026 року
м. Київ
справа № 620/14887/24
адміністративне провадження № К/990/20164/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №620/14887/24
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року, прийняту в складі колегії суддів: судді-доповідача: Ключковича В.Ю., суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 у періоди з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, винагороди за бойове чергування (бойову службу) враховуючи посадовий оклад та оклад за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет У країни на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, винагороди за бойове чергування (бойову службу), враховуючи посадовий оклад та оклад за військовим званням надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, додаткової винагороди, які мають постійний характер, премія), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 , Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет У країни на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 , на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, за весь час такої затримки по день винесення судового рішення, у відповідності до пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
3. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, винагороди за бойове чергування (бойову службу), за період з 29.01.2020 по 20.05.2023, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ, на відповідний тарифний коефіцієнт.
4. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, винагороди за бойове чергування (бойову службу), за період з 29.01.2020 по 20.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
6. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, у якій, зокрема, посилалась на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців. Відповідач указував на те, що про порушення прав щодо можливої неправильної виплати грошового забезпечення та інших виплат військовою частиною НОМЕР_1 , позивач повинен був дізнатися після отримання сум грошового забезпечення з 29.01.2020 по 20.05.2023, та після звільнення з військової служби (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.06.2024 №825-ОС), в якому було зазначено всі складові виплаченого грошового забезпечення за період проходження військової служби позивачем, проте до суду із позовом звернувся 10.11.2024, тобто позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з адміністративним позовом, передбачений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
7. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року скасовано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
8. Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 з позовом про виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 звернувся до суду в листопаді 2024 року, тобто коли в Україні не діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що вказує на необхідність застосування до спірних правовідносин строків, встановлених статтею 233 КЗпП України. З огляду на те, що позовні вимоги заявлені за періоди з 29.01.2020 по 20.05.2023, карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19 закінчився 30 червня 2023 року, відтак тримісячний строк звернення до суду закінчився 01 жовтня 2023 року. В той же час, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом 11 листопада 2024 року. Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач пропустив тримісячний строк звернення з адміністративним позовом до суду, встановлений статте 233 КЗпП України .
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
10. На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає про те, що судом апеляційної інстанції не з`ясовувався початок перебігу строку звернення до суду. Позивач доводить, що при звільненні йому не надали ні грошового атестату, ні документів щодо виплати при звільненні всіх належних виплат. Позивач вказує на те, що 05 серпня 2024 року ним було подано звернення до військової частини НОМЕР_1 про роз`яснення та надання довідки щодо виплат. Відповідь була надана листом від 24.10.2024, з якої ним було з`ясовано про порушення його права щодо виплат грошового забезпечення, що впливає на розмір його пенсійного забезпечення. Таким чином, з 24.10.2024 позивач дізнався про порушення свого права та дійсний розмір грошового забезпечення, яке йому не повідомлялось, а суму, яка приходила на карту при виплаті грошового забезпечення щомісячно вважав правильною. На думку позивача, початок відліку строку звернення до суду почався з дня одержання ним письмового повідомлення від 24.10.2024 про суми, нараховані та виплачені при звільненні, який ним не був пропущений, оскільки із позовом він звернувся до суду 10.11.2024, тобто строк встановлений процесуальним законом.
11. Також позивач вказує на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано постанови Верховного Суду від 23 січня 2025 року у справі №400/4829/24 та від 20 листопада 2023 року у справі №160/5468/23, від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, у яких Верховний Суд констатував, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби; якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Сервіси для юристів