ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2026 року
м. Київ
справа №400/12544/25
адміністративне провадження №К/990/53044/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Жука А.В., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Матвійчук Наталією Євгеніївною, на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року, постановлену суддею Дерев`янко Л.Л., і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Ступакової І.Г., суддів Бітова А.І., Лук`янчук О.В.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог і оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 21 листопада 2025 року звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 25 жовтня 2016 року;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 25 жовтня 2016 року в розмірі 27247,32 грн;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2016 рік;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2016 рік у розмірі 4620,12 грн;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2016 рік;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2016 рік у розмірі 6758,47 грн;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у розмірі 42561,91 грн.
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку з 26 жовтня 2016 року по 21 листопада 2025 року в розмірі 1075724,40 грн.
2. Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 27 листопада 2025 року відмовив у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 .
3. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року - без змін.
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Матвійчук Н.Є., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. Скаржник у касаційній скарзі висловлює незгоду з оскаржуваними судовими рішеннями і висновками судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що оскаржувані судові рішення є такими, що перешкоджають доступу до правосуддя.
6. У касаційній скарзі вказано, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року в справі №320/12943/20 станом на 21 листопада 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 не виконане. Це судове рішення має зобов`язальний характер і суд під час розгляду справи №320/12943/20 не вирішував позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів, і, як наслідок, не перевіряв правильність нарахування заборгованості з виплати позивачу індексації та інших складових грошового забезпечення у спірний період, відтак, розрахунок належної позивачу заборгованості з індексації грошового забезпечення суд не здійснював. Також суд не здійснював розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки ця позовна вимога була визнана судом передчасною. Таким чином, оскільки у справі №320/12943/20 способом відновлення порушеного права позивача суд обрав зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченого грошового забезпечення не було предметом позовних вимог і способом відновлення порушених прав, то суд у порядку судового контролю не може перевірити правильність розрахунків і стягнути середній заробіток, який не був задоволений судом у справі №320/12943/20, адже це свідчитиме про зміну судового рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог і вирішенням питання, що не було предметом судового дослідження під час розгляду справи по суті. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що належним способом захисту прав позивача є встановлення судового контролю. Разом із тим, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року в справі №320/12943/20 виконавчою службою проведені необхідні заходи з примусового виконання судового рішення, однак боржник не реагує на винесені штрафи та попередження про кримінальну відповідальність, повторно не виконав судове рішення. При цьому посилання суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду від 20 лютого 2019 року в справі №806/2143/15 є необґрунтованим, адже предмет і обставини спору в справі №806/2143/15 не є тотожними предмету та обставинам у справі, що розглядається. Окрім того, Верховний Суд у постанові від 10 липня 2018 року в справі №490/9519/16-а сформулював такий правовий висновок: «Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов`язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті». Подібний висновок зроблений Верховним Судом і у постанові від 30 липня 2019 року в справі №281/1618/14-а. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права і неправомірно відмовили у відкритті провадження у справі, не визначивши, що оскаржувані дії відповідача не пов`язані з виконанням судового рішення, а є самостійним предметом спору.
Сервіси для юристів