Постанова ВАСУ від 18.03.2026 року у справі №320/13037/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року

м. Київ

справа № 320/13037/23

адміністративне провадження № К/990/50845/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І.В.,

суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року (суддя Колеснікова І. С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року (головуючий суддя Мельничук В. П., судді: Бужак Н. П., Костюк Л. О.) у справі № 320/13037/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 грудня 2022 року № 310-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту з комунікаційної політики та організаційного забезпечення Міністерства аграрної політики та продовольства України з 31 грудня 2022 року;

- стягнути з Міністерства аграрної політики та продовольства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 31 грудня 2022 року по день винесення судом рішення про поновлення на роботі включно;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку в межах стягнення суми за один місяць.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про порушення відповідачем процедури його звільнення із займаної посади шляхом невжиття заходів для переведення його на рівнозначну посаду, внаслідок чого порушено основні засади діяльності органу державної влади та трудові гарантії, права позивача як працівника та державного службовця. Позивач наголосив, що жодна норма законодавства не передбачає права та / або обов`язку відповідача повторного (неодноразового) вручення попередження про звільнення позивача із займаної посади.

3. На думку позивача, відповідач зобов`язаний був запропонувати всі наявні вакансії, які відповідають визначеним законодавством вимогам, що існують на підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Зауважив, що виходячи із кількості наявних посад на дату першого попередження, а також подальших змін і виникнення додаткових посад, відповідачем не було виконано вимог законодавства щодо пропозиції позивачу всіх наявних вакантних посад, які він може обіймати, внаслідок чого порушено вимоги частини третьої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889 VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), статті 40, частин першої, третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

5. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем дотримано вимоги частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII в частині надання державному службовцю пропозиції про працевлаштування на будь-якій вакантній посаді, оскільки позивачу перед звільненням з урахуванням досвіду його роботи та освіти запропоновано для працевлаштування наявні вакантні посади згідно з переліком 61 вакантної посади станом на 15 листопада 2022 рок, від яких останній письмово відмовився. Відповідачем запропоновано позивачу всі наявні та можливі до обіймання станом як на час попередження про наступне звільнення, так і на момент такого звільнення посади.

6. Не погоджуючись із рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

7. На обґрунтування касаційної скарги представник позивача звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі № 380/9055/22 та від 12 квітня 2023 року у справі № 340/1791/22. Акцентує увагу на тому, що саме з моменту виникнення обставин, з якими законодавець пов`язує наявність підстав для звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ включає зобов`язання роботодавця (держави) в особі суб`єкта призначення або керівника державної служби щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення.

8. На думку представника позивача, починаючи із 08 липня 2021 року дня ознайомлення із першим попередженням про вивільнення позивача, відповідач у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці був зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації до дня звільнення, що виходячи із наявних обставин справи відповідачем зроблено не було.

9. Звертає увагу, що підставою для звільнення позивача, яка зазначена в оскаржуваному наказі є наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05 липня 2021 року № 72 «Про введення в дію структури та штатного розпису апарату Мінагрополітики», а тому, починаючи із 08 липня 2021 року (дня ознайомлення із першим попередженням про вивільнення позивача) відповідач у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці був зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації до дня звільнення, що зроблено не було.

10. Представник позивача зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо дотримання відповідачем вимог статті 87 Закону № 889-VIII беручи, до уваги виключно попередження від 15 листопада 2022 року про наступне звільнення, відповідно до якого запропоновані наявні вакантні посади (згідно з переліком 61 вакантної посади) станом на 15 листопада 2022 року.

Позиція інших учасників справи

11. У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача зазначив, що судами попередніх інстанцій ухвалено законні та обґрунтовані рішення. Доводи касаційної скарги не містять вказівок на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального або неправильного застосування норм матеріального права.