ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"18" лютого 2015 р. м. Київ К/800/61295/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Конюшка К.В., Кравцова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року у справі за позовом державного підприємства «Лугинське державне лісогосподарське агропромислове підприємство «Лугинський держлісгосп» до Овруцької міжрайонної державної фінансової інспекції про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги, - в с т а н о в и л а:Державне підприємство «Лугинське державне лісогосподарське агропромислове підприємство «Лугинський держлісгосп» звернулось до суду з позовом до Овруцької міжрайонної державної фінансової інспекції про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року позов задоволено.
Скасовано пункт 3.1 та пункт 3.2 вимоги Овруцької міжрайонної державної фінансової інспекції від 22 квітня 2014 року № 65-17/749.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року залишено без змін.
Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, Державна фінансова інспекція в Житомирській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Судами встановлено, що Овруцькою міжрайонною державною фінансовою інспекцією проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Лугинського державного лісогосподарського агропромислового підприємства «Лугинський держлісгосп АПК» за
період з 01 липня 2011 року по 01 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт
від 19 березня 2014 року № 65-09/02.
З метою усунення виявлених в результаті ревізії порушень, Овруцькою міжрайонною державною фінансовою інспекцією направлено позивачу вимогу від 22 квітня 2014 року
№ 65-17/749, якою зобов'язано Лугинське державне лісогосподарське агропромислове підприємство «Лугинський держлісгосп АПК», зокрема:
- пунктом 3.1 - стягнути з: дочірнього підприємства «Лугинське» ТОВ «Європейська лісопереробна група» - 34379,06 грн., з ТОВ «АДИЛАР» - 5535,50 грн., ТОВ «ЦПУЛ» - 1860,00 грн., ТОВ «Індустріальний тарний комбінат» - 220,75 грн., ТОВ «ОДЕК» Україна - 9152,81 грн., ПП «Томах» - 966,00 грн., в іншому випадку стягнути з винних осіб шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України;
- пунктом 3.2 - стягнути 41911,00 грн. з 11-ти працівників лісгоспу зайво виплачену заробітну плату, в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвій виплаті заробітної плати шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України.
Вважаючи вищезазначені пункти вимоги протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 20 квітня 2006 року № 550 визначено, що, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Отже, відповідачу надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
При цьому в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
Сервіси для юристів