Постанова ВАСУ від 18.02.2014 року

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2014 року м. Київ К/9991/1189/11

К/9991/23114/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області та Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року

у справі № 2-а-53/10/1070

за позовом Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області

до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3

про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Тетіївська міжрайонна державна податкова інспекція в Київській області (позивач) звернулась до суду з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 (відповідач) про стягнення заборгованості із сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 718,46 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року, адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з СПД-ФО ОСОБА_3 до Державного бюджету України штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 132,00 грн., з яких: 1 700,00 грн. - фінансові санкції за торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії; 75,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції за проведення розрахункової операції без використання реєстратора розрахункових операцій; 357,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції за торгівлю без виставлених цінників на товар. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач та відповідач оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій Тетіївською МДПІ в Київській області касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог на суму в розмірі 1 700,00 грн., рішення суду апеляційної інстанції повністю та прийняття нового рішення про стягнення з СПД-ФО ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України заборгованості в розмірі 3 718,46 грн.

СПД-ФО ОСОБА_3 в поданій касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу позивача слід задовольнити частково, а касаційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Тетіївської МДПІ в Київській області проведено перевірку павільйону, що належить відповідачу, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої складено акт № 1023000249/237 від 17 серпня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки позивачем прийнято рішення № 0000632360 від 09 вересня 2008 року, яким до відповідача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 грн., рішення № 0000642360 від 09 вересня 2008 року, яким до відповідача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6,46 грн., та рішення № 0000622360 від 09 вересня 2008 року, яким до відповідача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 012,00 грн.

Зазначені рішення не скасовано в адміністративному або судовому порядку, а отже є чинними, проте застосовані ними суми штрафних (фінансових) санкцій не сплачено СПД-ФО ОСОБА_3 самостійно.

Поряд з цим, відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з підприємця заборгованості із сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 586,46 грн., суди попередніх інстанцій виходили з неправомірності їх застосування контролюючим органом до відповідача.

Однак, з таким висновком погодитись не можна, оскільки оцінка законності застосування штрафних (фінансових) санкцій перебуває поза межами даного судового провадження.

Адже, відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.