ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 січня 2016 року м. Київ справа № 800/413/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Головчук С.В., Кочана В.М., Ситникова О.Ф., Черпака Ю.К.,
Секретар судового засідання Пасічніченко А.А.,
за участю:
позивача ОСОБА_6,
представника відповідача Білопольської Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення про припинення дисциплінарного провадження,-
ВСТАНОВИВ:
05 листопада 2015 року позивач звернулась до Вищого адміністративного суду України із вказаною позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія, ВККС України) про визнання протиправним та скасування рішення про припинення дисциплінарного провадження.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що Комісія при винесені рішення від 24.09.2015 року №2421/дп-15 про припинення відносно неї дисциплінарного провадження, у зв'язку із закінченням строків накладення дисциплінарного стягнення незаконно встановила факт вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої та другої статті 83 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», під час постановлення нею вироку13.12.2011 року (справа №1-101/11), залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30.07.2012 року, яким ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та призначено кожному із засуджених покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки. На підставі статті 54 КК України засуджених позбавлено спеціального звання, відповідно - «капітан міліції» (ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказані рішення були скасовані, справа направлена прокурору Солом'янського району м. Києва на нове розслідування, яка в подальшому, 12.06.2014 року, слідчим в ОВС СВ СУ прокуратури м. Києва, була закрита (без виконання вказівок суду касаційної інстанції) у зв'язку із відсутністю в діях осіб інкримінованого їм злочину).
Констатація факту вчинення нею дисциплінарного проступку є незаконною і такою, що порушує її конституційні права, безпосередньо впливає на подальшу процедуру її обрання на посаду судді безстроково, оскільки буде враховуватись як обставина, що негативно характеризує суддю ОСОБА_6 Натомість висновки, що викладені у вказаному вироку відповідають дійсним обставинам справи, які пізніше (через тиждень) були встановлені у рішенні Європейського Суду з прав людини, справа «Тесленко проти України» (ОСОБА_11- потерпілий у кримінальній справі №1-101/11) від 20.11.2011 року, якою констатовано, що обвинуваченими (ОСОБА_9 та ОСОБА_10) було піддано катуванню заявника (ОСОБА_11), в розумінні статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Тому, є хибними міркування ВККС України, що у Рішенні Європейського Суду з прав людини констатовано лише факт того, що заявник був підданий катуванню, і жодним чином не встановлено, що вказані дії були вчинені саме ОСОБА_9 та ОСОБА_10
Не відповідає дійсності зазначений у рішенні Комісії факт щодо не врахування суддею ОСОБА_6, під час прийняття вироку, наявної в матеріалах справи заяви потерпілого у кримінальній справі, в якій останній повідомив про те, що оговорив підсудних, також і те, що вона бачила й інші істотні порушення вимог закону, проте вважала все це не суттєвим, оскільки у справі були інші докази на підтвердження вини підсудних, крім того, суддя ОСОБА_6, згідно тексту рішення ВККС України, визнала допущені нею помилки, на які вказала касаційна інстанція при скасуванні вищевказаного вироку суду. Натомість, у вироку суду від 13.12.2011 року нею було вказано про критичне ставлення до даного документа, у зв'язку з наявністю сукупності зібраних доказів, які в повній мірі суперечать даним, викладеним у вказаній заяві, в тому числі суд поклав в основу таких міркувань і показання свідка - матері ОСОБА_11, яка повідомила суд про обставини написання такої заяви її сином в умовах колонії, де останній відбував покарання. У своєму Рішенні від 20.12.2011 року Європейський суд з прав людини також дійшов висновку, що новий виклад обставин заявником (тобто ОСОБА_11), через шість років після подій з урахуванням обставин справи, є не переконливим, таким, що суперечить підтвердженим документальним доказам та фактичним обставинам.
ОСОБА_6 під час засідання ВККС України не визнавала помилки, на які вказала касаційна інстанція, а лише зазначила, що не має права оспорювати чи надавати оцінку ухвали вищестоящої інстанції, яка для неї - як судді першої інстанції є обов'язковою до виконання. При скасуванні вироку суду в ухвалі касаційної інстанції було вказано, що висновки суду першої інстанції про те, що не розв'язаний відвід та проведення слідчих дій поза межами процесуальних строків, не перешкоджають прийняттю у справі остаточного рішення, не відповідають вимогам кримінально-процесуального закону.
Крім того, касаційна інстанція вказала про те, що відсутність у формулюванні обвинувачення кола службових повноважень ОСОБА_10 є порушенням вимог пункту 2 Пленуму Верховного Суду України №15 від 26.12.2003 року, що перешкодило прийняттю законного та обґрунтованого рішення. Проте, касаційна інстанція не встановила факту умисного чи необережного порушення істотних вимог закону з боку судді ОСОБА_6 Жодним законом не передбачено, що ВККС України має повноваження на перевірку правильності оцінки судом доказів у справі, законності та обґрунтованості вироку суду. В свою чергу незаконне та/або необґрунтоване рішення суду не є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, крім випадків коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.
Вказівки касаційної інстанції, які слугували підставами для скасування, зокрема, вироку суду першої інстанції, які у рішенні ВККС України також стали підставою для встановлення в її діях дисциплінарного проступку, не є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону в розумінні статті 370 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України в редакції 1960 року). Крім того, в ухвалі суду апеляційної інстанції від 30.07.2012 року, по перегляду даного вироку судді ОСОБА_6, зазначено, що «є безпідставними і посилання…, оскільки, як убачається із протоколу судового засідання, судом були досліджені докази, які стосуються зазначених обставин та визначають службові повноваження ОСОБА_10 та на підставі оцінки яких суд прийшла до правильного висновку про те, що ОСОБА_10 є службовою особою, наділеною функціями представника влади». Правильність встановлення цих обставин стороною захисту взагалі не оспорювалась. Допущені нею описки, помилки та суттєві змістовні суперечності, про що зазначено у рішенні ВККС України, взагалі не свідчать про будь-які порушення суддею вимог кримінально-процесуального закону, тим більше істотні. Виявлені підстави не узгоджуються із вимогами статті 83 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», де передбачено виключний перелік підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Комісія, всупереч статті 87 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» припинила дисциплінарне провадження у зв'язку із закінченням строків для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, хоча наведене положення дозволяє ВККС України вчиняти відповідну дію у зв'язку з відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Вказане свідчить про суперечності допущені Комісією у мотивувальній та резолютивній частині рішення, та ставить в залежність правомірність дій відповідача по відкриттю дисциплінарного провадження, оскільки на момент вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті провадження, вказані у частині четвертій статті 87 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» строки сплинули ще в кінці 2012-початку 2013 року.
Щодо процедурних порушень, в силу частини восьмої статті 86 та частини восьмої статті 87 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судді ОСОБА_6 було надіслано лише рішення ВККС України про відкриття дисциплінарного провадження. Висновок, складений за результатом перевірки, надісланий судді не був, про що вказує кількість надісланих на адресу судді аркушів; копія прийнятого рішення від 24.09.2015 року Комісією на її адресу направлена не була, а лише направлено повідомлення про припинення дисциплінарного провадження. Копія вказаного рішення була направлена судді, лише після її звернення до Комісії 7 жовтня 2015 року, з відповідним запитом, отримана - 22 жовтня 2015 року.
На підставі чого, просить:
- визнати протиправним рішення Комісії №2421/дп-15 від 24.09.2015 року, яким дисциплінарне провадження стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_6 припинено;
- скасувати рішення Комісії №2421/дп-15 від 24.09.2015 року, яким дисциплінарне провадження стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_6 припинено;
- вирішити питання щодо судових витрат відповідно до вимог статті 94 КАСУ.
У судовому засіданні позивач підтримала позов та просила його задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні письмовим запереченням та доповненням до неї, які містяться в матеріалах справи, де зазначила, що ВККС України повністю заперечує проти задоволення адміністративного позову ОСОБА_6
У вересні та листопаді 2014 року на адресу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України надійшли скарги ОСОБА_9, щодо неправомірної поведінки судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_6, де він вказував на допущення суддею ряду процесуальних порушень під час постановлення вироку від 13 грудня 2011 року по справі №1-101/11, які, 24 січня 2013 року, були встановлені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, якою скасовано рішення суду першої інстанції і направлено справу прокурору Солом'янського районного суду міста Києва на нове розслідування. Встановлені судом касаційної інстанції та проведеною перевіркою обставини свідчать про допущення суддею ОСОБА_6 істотних порушень норм процесуального права при здійсненні правосуддя під час розгляду кримінальної справи №1-101/11, неналежне ставлення судді до своїх службових обов'язків та наявність у діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом першим частини першої та частиною другою статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». З огляду на те, що проступок суддею ОСОБА_6 вчинено 13 грудня 2011 року, з урахуванням часу тимчасової непрацездатності та перебування судді у відпустці, строк для притягнення до дисциплінарної відповідальності сплинув.
За таких обставин, 24 вересня 2015 року Комісія прийняла рішення №2421/ДП-15 про припинення провадження у дисциплінарній справі стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_6, у зв'язку із закінченням строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (частина четверта статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Прийняте Комісією рішення ґрунтується на встановлених фактах та обставинах з посиланням на докази, що не стосуються оскарження судового рішення, а мотиви ухваленого рішення не містять доводів, що можуть бути перевірені судом вищої інстанції у передбаченому процесуальним законодавством порядку. За результатами проведеної перевірки фактичних обставин дисциплінарної справи, Комісією встановлено істотні порушення суддею ОСОБА_6 норм процесуального права під час розгляду кримінальної справи. Пункт перший частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачає вичерпного переліку підстав істотного порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише «зокрема» пов'язує ці підстави «з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову».
Рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи повинно містити обґрунтування висновку про відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, тому за наявності підстав для притягнення судді ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності, Комісією, з урахуванням статті 83 Закону, прийнято рішення про відкриття дисциплінарної справи.
Сервіси для юристів