ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2016 року м. Київ К/800/5166/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Веденяпіна О.А.
Островича С.Е.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.11.2014
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015
у справі № 802/3346/14-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Плутос Груп»
до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Плутос Груп» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Компанія Плутос Груп») звернулося до суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі по тексту - відповідач, Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.07.2014 №0006272201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 152362,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 38091,00 грн.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.11.2014, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання ТОВ «Компанія Плутос Груп» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 30.05.2014 №1418/2201/36967270.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з тим, що в ході перевірки позивачем документально не підтверджено здійснення господарських операцій із контрагентами ТОВ «Компанія «Глобал Маркет», ТОВ «Мідея Консалт», ТОВ «Атрас Трейдінг», ТОВ «Гермес Трейдінгчеркаси» та ТОВ «Булавка», в результаті чого платником занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 152362,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем 16.07.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення №0006272201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 152362,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 38091,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що сума донарахованих зобов'язань у цьому рішенні обрахована з урахуванням усіх порушень, що були виявлені в ході перевірки. Разом із тим, суди зазначили, що в ході розгляду окремі з виявлених порушень не знайшли підтвердження необхідними первинними документами господарських операцій, що мали місце між позивачем та ТОВ «Компанія Глобал Маркет», а також щодо відсутності ознак реальності вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мідея Консалт» і ТОВ «Булавка», проте суд дійшов висновку про неможливість виокремлення тих сум, що донараховані правомірно, і, навпаки, тих, що донараховані необгрунтовано.
Проте, колегія суддів з таким висновком судів не погоджується з наступних підстав.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Сервіси для юристів