ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" вересня 2015 р. м. Київ К/800/38772/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Калашнікової О.В. Чумаченко Т.А. Леонтович К.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до управління праці та соціального захисту населення Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-ВСТАНОВИЛА:Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізького району електричних мереж ззвернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, в якому просило: визнати протиправною відмову управління праці та соціального захисту населення Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області (далі - управління праці та соцзахисту населення Запорізької РДА) щодо відшкодування пільг громадянам, які мають право на відшкодування в установленому законодавством об'ємі, а саме: відповідно до ст. 22 Закону України «Про міліцію», ст.ст.23-24 Закону України «Про кримінально-виконавчу службу», ст.26 закону України «Про державну податкову службу» - «Працівник кримінально-виконавчої системи на пенсії», «Сільський працівник кримінально-виконавчої системи на пенсії», «Міліціонер на пенсії», «Сільський міліціонер на пенсії», «Податковий міліціонер на пенсії» та відповідно ст.22 Закону України «Про пожежну безпеку» - «пожежник на пенсії»; зобов'язати управління праці та соцзахисту населення Запорізької РДА відшкодувати ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізького РЕМ витрати, пов'язані з наданням пільг за період з 01.12.2011 р. по 01.06.2012 р. в розмірі 25 723,37 грн. на поточний рахунок із спеціальним режимом використання: № 260373141420 Філія - Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, ЄДРПОУ 00130926 шляхом здійснення процедури перерахування таких коштів, передбаченою п.6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою КМУ від 04.03.2002 № 256.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними дії щодо відмови управління праці та соціального захисту населення Запорізької РДА щодо відшкодування пільг громадянам, які мають право на відшкодування відповідно до ст.22 Закону України «Про міліцію», ст.22 Закону України «Про пожежну безпеку». Зобов'язано управління праці та соцзахисту населення Запорізької РДА відшкодувати ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізького РЕМ витрати з надання пільг за період 01.12.2011 по 01.06.2012 в розмірі 25723,37 грн. на поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 260373141420 Філія ЗОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, ЄДРПОУ 00130926.
Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, управління праці та соцзахисту населення Запорізької РДА звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуальною права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, що за період з 01.12.2011 року по 01.06.2012 року позивачем подавались відповідачу акти звірки рахунків нарахованих сум та субсидій населення за енергопостачання за періоди грудень 2011 року - червень 2012 року, підписані Управлінням із зауваженнями.
Відомості у вказаних актах відповідають відомостям щодо вартості наданих пільг, зазначених у розрахунках за формою № 2-пільга.
Спірні відносини полягають в тому, що позивачем при розрахунках нараховувалась плата за спожиту електроенергію для категорій споживачів: «Працівник кримінально-виконавчої системи на пенсії», «Сільський працівник кримінально-виконавчої системи на пенсії», «Міліціонер на пенсії», «Сільський міліціонер на пенсії» та «Пожежник на пенсії» із застосуванням 50-ти відсоткової знижки на загальний обсяг спожитої електроенергії (з ПДВ) та 100 % в межах норм.
В той же час, відповідач відшкодовував нараховану позивачем плату за спожиту електроенергію з 50-ти відсотковою знижкою лише на обсяг електроенергії в межах норм споживання у розмірі 75 кВт год. (з ПДВ) тобто в межах норм, визначених у Постанові Кабінету Міністрів України від 01.08.96 № 879 «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати», оскільки вважає, що відшкодування заборгованості за спожиту електроенергію понад показник необхідного споживання - 75 кВт. год. має здійснюватись громадянами самостійно без врахування знижки 50 %.
Таким чином, в результаті відмови відповідача відшкодувати заявлену позивачем заборгованість, ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізького РЕМ за період з 01.12.2011 року по 01.06.2012 року не отримало кошти на загальну суму 25723,37 грн.
Вважаючи таку відмову протиправною та такою, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, останній звернувся в суд з позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
З цього приводу колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.4 статті 22 Закону України «Про міліцію» від 20.12.90 № 565-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива, в межах норм, встановлених законодавством.
Згідно ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
Також статтею 26 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 № 509-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Статтею 22 Закону України «Про пожежну безпеку» від 17.12.93 № 3745-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за жилу площу, комунальні послуги, а також паливо в межах норм, встановлених законодавством, за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом цієї особи за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати» від 01.08.96 № 879, зокрема пп.«а» п.1, встановлено норми користування житлово-комунальними послугами, в межах яких надаються передбачені чинним законодавством пільги на оплату житлово-комунальних послуг.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відмова відповідача щодо відшкодування пільг громадянам за сплату житлово-комунальних послуг, які мають пільги щодо їх оплати, є протиправною, адже законом про бюджет не може бути обмеженим обсяг пільг, передбачений іншим нормативно-правовим актом.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду з цього приводу зазначає наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) було звернуто увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання законів при підготовці, прийнятті та введенні в дію Закону України «Про Державний бюджет України», яким повинні регулюватися лише правовідносини зі встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні відносини. Закон України «Про Державний бюджет України» не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. У зв'язку із цим Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що «зупинення Законом про Державний бюджет України дій інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачених законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України» (абзац другий пункту 5.3 Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10 - рп/2008).
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини та громадянина.
У разі необхідності зупинення дій законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватись інші закони.
Згідно із частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Сервіси для юристів