Постанова ВАСУ від 17.08.2016 року у справі №816/2036/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" серпня 2016 р. м. Київ К/800/38402/15

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представників позивача Гордієнко Н.В., Ступа Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015 року

у справі № 816/2036/15

за позовом публічного акціонерного товариства «Полтавський алмазний інструмент» (далі - позивач, ПАТ «Полтавський алмазний інструмент»)

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Полтавський алмазний інструмент» звернулось у червні 2015 року до суду з позовом до ДПІ у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0018421502 від 28.05.2015 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України); ст. ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача № 1995/16-01-15-02/33804724 від 14.05.2015 року, в якому зроблені висновки про порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено суму податкового кредиту за січень 2015 року в розмірі ПДВ 64 860,00 гривень, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за січень 2015 року на суму 64 860,00 гривень та, в свою чергу до завищення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за лютий 2015 року на 64 860,00 гривень.

Зменшення суми бюджетного відшкодування на 64 860,00 гривень зумовлено висновками перевіряючих щодо неправомірного включення до складу податкового кредиту за січень 2015 року ПДВ у розмірі 64 859,70 гривень по податкових накладних від 06.01.2015 року, 12.01.2015 року, 16.01.2015 року, 26.01.2015 року, які складені ПАТ «Полтаваобленерго» з порушенням вимог п. 201.4 ст. 201 ПК України.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент виписування податкових накладних у січні 2015 року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, не вчинено дій щодо приведення нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади у відповідність до ПК України, тобто зміни до Порядку податкової накладної внесені не були. Відповідні зміни до Порядку заповнення податкової накладної внесено Наказом Міністерства фінансів України «Зміни до Порядку заповнення податкової накладної» від 23.01.2015 року № 13, яким пункт 4 Порядку доповнено новим абзацом такого змісту: «Платники податку, які постачають електричну енергію, складають податкові накладні щодекадно на суму коштів, що надійшли в рахунок оплати за таку електричну енергію на їх поточні рахунки протягом відповідної декади. В останній день місяця такі платники податку складають податкові накладні/розрахунки коригування за результатами остаточного розрахунку зі споживачами електричної енергії з урахуванням поставленої електричної енергії та отриманих коштів протягом такого місяця.» та набули чинності 30.01.2015 року. Таким чином, суди дійшли висновку, що податкові накладні від 06.01.2015 року, 12.01.2015 року, 16.01.2015 року, 26.01.2015 року, виписані ПАТ «Полтаваобленерго», складені за формою та у порядку, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та в редакції, чинній на час їх складення. Тобто, суди дійшли висновку, що позивачем правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за січень 2015 року в загальному розмірі 64 859,70 гривень.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.