Постанова ВАСУ від 17.06.2015 року

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2015 р. м. Київ К/9991/43036/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представника позивача Пічкур В.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби та Товариства з обмеженою відповідальністю «В.К.В.» на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.03.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 по справі №2а/0270/666/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В.К.В.» до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов'язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.03.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «В.К.В.» до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов'язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у місті Вінниці щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «В.К.В.» про застосування спрощеної системи оподаткування. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у місті Вінниці прийняти рішення за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «В.К.В.» про застосування спрощеної системи оподаткування. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби 18.06.2012 та Товариство з обмеженою відповідальністю «В.К.В.» 22.06.2012 звернулись з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, який ухвалами від 27.06.2012 та 07.07.2012 прийняв їх до свого провадження.

В касаційній скарзі Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.03.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291, статті 299 Податкового кодексу України, статті 138, пункту 3 частини першої статті 163, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «В.К.В.» просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.03.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «В.К.В.» посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та зв'язності», частини четвертої підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291, статті 299 Податкового кодексу України, частини третьої статті 2, статті 7, частин другої статті 71, частин другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «В.К.В.» задоволенню не підлягає, а касаційна скарга Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 24.01.2012 було подано до Державної податкової інспекції у місті Вінниці заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2012, в якій вказано види господарської діяльності - 36.22.0 «Виробництво ювелірних виробів», 52.73.2 «Ремонт ювелірних виробів».

Державна податкова інспекція у місті Вінниці листом від 02.02.2012 №5741/10/151 повідомила Товариству з обмеженою відповідальністю «В.К.В.», що воно не має права перебувати на спрощеній системі оподаткування, оскільки відповідно до Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що Податковим кодексом України не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність з виготовлення та реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням, проте відповідачем безпідставно заяву товариства залишено без розгляду, а суд не може підміняти державний орган та прийняти рішення, віднесене до компетенції податкового органу.

Проте, суд касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується та вважає їх помилковими з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 4 пункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Поняття «видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» у Податковому кодексі України не визначено.

Згідно з пунктом 5.3 статті 5 Податкового кодексу України терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» дорогоцінними металами є золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо).

Поняття виробу з дорогоцінного металу наведе в Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів, вставок дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали та вставки дорогоцінного каміння, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №244.